Як відомо з історії, вавілонська релігія склалася на основі теїстичних уявлень шумерських, аккадських та інших племен в Месопотамії в 4–1 тисячоліттях до н.е. Спочатку поширеними були уявлення про грізних богів водного хаосу Апсу і Тіамат, бога рослинності Тамуза та ін. В цей же період виникає божество неба і небесних світил. В 3 тисячолітті до н.е. з’являється догмат про єдність світу богів і світу царів. Верховним богом стає Мардук, який увібрав у себе культи інших богів. Ця важлива віха стала визначальною в перебігу подій для всієї месопотамської людності. Становлення основного божества регламентувало життя окремої людини, етносу, всіх народів і племен імперії на багато майбутніх поколінь.
Є всі підстави вважати, що подія становлення Мардука головним божеством сталася в пророчий 2439 р. до н.е. водночас із становленням царства Саргона І.
Отож 2439-го р. до н.е. (21600 рік за небесним сонячним Зодіаком) семітський узурпатор Шаррумкен (Саргон), колишній придворний сановник кішського царя Урзабабу, нападає на шумерського царя Лугальзагессі, перемагає його і стає наймогутнішим і найсильнішим царем вавілонським (точніше сказати: протовавілонським). А у Вавілоні основним божеством був Зевс-Бел, або ж (що те ж саме) Бел-Мардук.
«Під ярмом цих правителів Шумер тяжко страждав: аккадські намісники обкладали його даниною, він змушений був постачати гнобителям військові загони для ведення завойовницьких воєн, митців і вчених аккадські царі забирали до своїх міст, скарби з храмів перекочовували до Аккаду, багато вільних громадян потрапляло в рабство.» В цій цитаті, якщо замінити слово Шумер на Україну (чи на назву якоїсь іншої республіки колишнього Союзу), а Аккад на СРСР, то вона цілком відповідатиме ситуації в Країні Рад. Недарма св. Іван Богослов сховав свої пророчі тексти за словами «Новий Вавилон». Обидві імперії зароджувалися, й існували в крові.
Таким чином 2439 (21600) і 279 (23760) пророчі роки до н.е. пов’язані тим, що в першому з них утворилося нове велике царство Аккад, а в другому — Пергамське царство, які поклонялися тому ж самому божеству. І якби до 90 — 100 р. н.е., коли св. Іван оприлюднив послання до семи церков, збереглася статуя Зевса-Бела, то, напевне, не вівтар з Пергаму опинивля б у Берліні напередодні 1881 (25920) року, а вона.
8. Такі аналогії, як і числа, кратні дев’яти, переконують, що, справді, існує сила, котра планує події в людському світі, і планує відповідно до раз і назавжди визначеної метрики часу. Існує й вимір, проникнувши в який, можна побачити «голографічний» макет подій як минулих, так і майбутніх.
Отож переведемо «стрілку на циферблаті» на одну Пророчу еру вперед від 23760-го і потрапимо в 25920-й, останній, рік небесного сонячного Зодіаку, або ж у 1881-й рік н.е. — рік закладин нової релігії для нової імперії. Які події були пов’язані з цим роком і до чого вони призвели, уже оповідалося вище.
Тепер переведемо «стрілку» ще на одну позначку на «циферблаті» і опинимося в кінці першої Пророчої ери нового кола небесного сонячного Зодіаку — в 2160-му р. За нашим літочисленням це буде 4040 рік (1881 +2160). Які події будуть «прив’язані» до цього року — важко сказати. Але щось значуще таки мусить статися.
Цікаві факти:
Гітлер перед тим, як почати Другу світову війну відвідав у Берлінському музеї вівтар Зевса.
Есесівці на своїх одностроях носили символіку Зевса — дві блискавки.
У 1945 році Радянська Армія вивезла вівтар в Радянський Союз, а в жовтні 1958-го Радянський уряд повернув його НДР.
Символом блискавки є молот (див. УРЕ, т.13, слово «символ»). Отож на гербі Радянського Союзу стоїть все та ж зевсова символіка.
Магічний ланцюг
1. Аби глибше збагнути тексти «Об’явлення…», що стосуються майбутніх подій, нагадаємо деякі моменти езотеричних уявлень.
Як уже мовилося, земний світ складається з двох планів: матеріального й астрального. У попередніх розділах розглядався вплив Темного сателіта на людей і на земну твердь, тобто одухотворену й неодухотворену матерію. Але впливає він на матерію не безпосередньо, а через її польові програми, тобто через її астральні складові. А це: духи природи і стихій (елементали), людські думки, побажання та образи (астроідеї), відбитки дій і явищ, що сталися на землі (астральне кліше). Об’єднання людей, пов’язаних ідеєю і волею однієї людини (магічний ланцюг), духи людських об’єднань (егрегори), духи, які тимчасово вийшли в астральний план зі свого матеріального тіла (лярви), духи померлих, що складаються з астросому, душі і духи (елементали).
Варто сказати, що в книгах Мойсея є також поняття про астральний світ, але воно сховане у найглибшому — ієрогліфічному розумінні (після прямого матеріального і символічного). Так, змій має три значення: пряме — змій; символічне — бентежне бажання, чуттєвість, егоїзм, інстинкт; ієрогліфічне — астрал.
Астрал складається з двох чинників: енергії й руху, які він отримує від духа і найтонкішої матерії. Це — посередник між духом і матерією; він притягує дух до матерії і вводить її в неї; він є інстинкт, що втягує людину у вихор чуттєвості. Через це астрал символізує лихе начало або диявола. Та якщо в людині дух панує над астралом, тобто людина управляє своїми вчинками, то завдяки астралу матерію можна одухотворити, а завдяки інстинкту — піднести і ошляхетнити природу. В Біблії це називається «наступити п’ятою на голову змія». Отож, розглянувши бодай побіжно складові астрального світу та співставивши їх з рухом Темного сателіта, можна збагнути й причину тих подій, що їх пережило людство наприкінці другого тисячоліття, як і заглянути хоча б на тисячоліття вперед.
Елементали — польові програми неживої природи і стихій. Вони бувають різної сили й величини, від поруху трави до духу урагана, що об’єднує міріади елементалів повітря. Землетруси — наслідок збурення (деформації) польових програм земної кори під впливом Темного сателіта. Що ближче до піку його активності, то сильніше трусить Землю.
Астральне кліше. Оскільки будь-яка думка й будь-яка дія відображаються в астралі, то в ньому зберігаються всі земні події у вигляді кліше. Це щось на зразок інформаційної комори, з якої ніщо й ніколи не зникає.
Астроідеї, тобто прагнення й думки людини, відображені в астралі. Як відомо, прагнення живуть в астралі інтенсивнішим життям, ніж просто думки. А всяке бажання — це астральна істота, яка намагається реалізуватися в матерії.Чим більше людей зі спотвореною психікою живе в земному світі, тим потворніші астральні істоти заселяють астральний світ. Надто великий вплив на астральний світ мають письменники. Їхні герої це цілком реальні астральні постаті, які існують у вигляді міражів. Чим сильнішим астральним флюїдом (життєвою силою) наділена людина, тим чіткіші астральні істоти відображаються в астралі. А буває, за допомогою астрального флюїда людини така істота конденсується аж до своєї матеріалізації.
Звірина жорстко контролювала як матеріальне, так і астральне життя. Інструментом контролю матеріального світу був КДБ, астрального — цензура. Відповідний відділ держбезпеки відстежував настрої серед людей, цензура — серед літературних героїв. Завліт пильно вивчав твори письменників, відбраковуючи ті з них, де персонажі не відповідали усталеному стандарту. Тобто убезпечував радянський егрегор від його нівеляції. Адже герой роману, увійшовши у свідомість читача, стає складовою астрального світу, а точніше егрегора, до якого належить свідомість читача. Та поволі тануло поле Темного сателіта і так само поволі змінювалася психіка працівника КДБ і працівника так званого «літа». Відходили фанатизм і жорстокість. Наприклад, у вісімдесяті роки завліт в Україні уже не чіплявся до письменника за те, що в його творах мало класової боротьби. Навпаки, до друку не допускалися книжки, у яких змальовувалося насильство, еротичний натуралізм тощо. Стали друкувати світову класику, яка у переважній більшості несла потужний потенціал суто духовних людських якостей. Відбувалася гуманізація суспільства. Вісімдесяті чи не найбільше нейтралізували радянський егрегор. Завдяки цьому, а також завдяки гуманізації земної людини, при розпаді Радянського Союзу не сталося того, що сталося в Югославії, де художня література була далеко від людини. Югославський егрегор (складова частина марксистсько-ленінського) завдав там багато нещастя.