Етап творчості заради інших, поширення радощів на інших вже цілком було викорінене на попередньому щаблі. Тому на шостій позиції мова може йти тільки про особисте переживанні своїх власних радощів. Людина замикається зі своєю радістю в собі. Звісно, за природним ходом цієї ситуації це не відповідає завданням, які ставляться перед людиною оточенням. Проте все, що потрібно було віддати, вже віддано, і людина сама залишається зі своїм переживанням радощів, та це не веде її до нещастя. Тому текст «Книги змін» не каже про майбутнє нещасті, а констатує лише таке: «Слабка риска — нагорі. Ваблячі радощі».
№ 59. Хуань. Подрібнення
Для розуміння цієї гексаграми необхідно згадати те, що вже було зазначено в ХХХІ гексаграмі, — те, що тематика першої та другої частин «Книги змін» — не однакові. У першій частині ми бачили створення діяча, котрий виходить із космічних сил. Друга частина — це вже, швидше, практична діяльність людини у навколишньому середовищі. Також у другій частині передбачається створення особистості, виникнення індивідуального. І саме тут після всієї епопеї розвитку сил, їхнього накопичення, їхньої переплавки, їхнього прояву зовні, реінтеграції в кожному з навколишніх людей, після цього складного шляху, який був окреслений у попередніх гексаграмах, настає, нарешті, та гексаграма, яка каже про індивідуалізацію, про прояв повноти самосвідомості в кожній окремій людині. Вона носить назву «подрібнення». Подрібнення тут вказує на виникнення індивідуальності в приватному. Так, єдине тут перетворюється в одиничне. Образ, який автори «Книги змін» вибрали для зображення цього подрібнення, заслуговує нашої уваги. Горішня триграма тут — вітер, нижня — вода. Цей образ вказує на те, що коли водна поверхня, поки вітер не дме, виглядає єдиною, то при першому ж подуві вітру на ній з’являється безліч окремих подрібнених блискіток. І кожна людина, кожна особистість сприймається тут як щось самостійне. Під час цього процесу природно має відбуватися розвиток і реалізація цього розвитку. Цей процес виникає тому, що радощі, колишні надбання досягли мети людини, поширилися і на все оточення, і кожен, хто прийняв у себе ці радощі, усвідомивши їх, усвідомлює і самого себе як того, хто переживає ці радощі. Таким чином, людина, котра подарувала радощі, може відчувати, що вона виконала все, до чого її спонукало буття. Вона може відчувати, що виконала свій обов’язок перед людьми, котрі дали їй це буття, перед своїми пращурами. Процес індивідуалізації, позначений тут, є процесом важливим і серйозним, і тому тут необхідно вдатися до великих і відповідальних дій, в яких, певна річ, необхідно зберігати повну стійкість, що мається на увазі в цьому випадку як справжня рація в думках, в діях, у словах. У цьому сенсі слід розуміти текст: «Подрібнення. Звершення. Цар наближається до власників храму [духів пращурів]. Сприятливий брід через велику ріку. Сприятлива стійкість».
Перша позиція характеризує перебування в самому собі, невихід назовні. Тому тут силами однієї першої позиції ще не досягнута необхідна індивідуалізація та подрібненість. Тут потрібна допомога, що надходить ззовні. Її й відзначає «Книга змін». Ця допомога має бути потужною. Якщо тут обраний образ коня, то, по-перше, тому, що триграма кань, що стоїть унизу, в символіці тварин стосується коня, а, по-друге, тому, що тут допомога надходить навіть від другої позиції, яка зайнята сильною рискою, і також символізує коня. Тому в тексті читаємо: «Слабка риска — на початку. Потрібна допомога. Кінь сильний. Щастя».