Під час процесу індивідуалізації найважливіше — знайти своє власне місце. Воно має бути саме своїм і міцним, тим, що з точки зору феодальних авторів «Книги змін» уособлював престол. Тому в процесі індивідуалізації кожна людина має прагнути до свого престолу. Ми б сказали, що кожен мусить зайняти належне йому місце. Якщо це дотримано, то згладжуються помилки минулого і каяття зникне. Тому текст каже: «Сильна риска — на другому місці. При подрібненні біжи до свого престолу. Каяття зникне».
У процесі подрібнення й індивідуалізації найбільшу небезпеку становить невпинність цього. Коли в процесі подрібнення йому піддається навіть сама індивідуальність, тобто щось неподільне, то успішного результату досягти неможливо. Людина буде змушена гірко каятися в тому, що вчасно не зупинила процес подрібнення. Однак якщо третя позиція за своєю суттю є потягом назовні, розпадом внутрішнього, то в цьому випадку людині не потрібне буде каяття, бо, проводячи все більше і більше подрібнення, вона діє винятково в дусі тієї позиції, яку займає в межах цієї ситуації. Тому в тексті читаємо: «Слабка риска — на третьому місці. Подрібнити своє тіло. Каяття не буде».
Процес подрібнення, індивідуалізації може розглядатися як двобічний процес ще й з іншого боку. Якщо цього разу слова це — подрібнення чогось цілого і таким чином знищення його як цілого, то, з іншого боку, тут замість багато «що» виникає багато «хто». Їхня кількість тепер також є єдністю, єдністю, в якій вони репрезентуються цілим пагорбом. Тому, якщо єдине «стадо» і розбите на окремі індивідууми, то, з іншого боку, колектив цих індивідуумів є великим пагорбом. Мабуть, автори «Книги змін» усвідомлювали, що така думка, по суті, діалектична, важка для сприйняття, якщо людина недостатньо розвинута культурно. Усвідомлюючи складність цієї думки, текст каже: «Слабка риска — на четвертому місці. Подрібнити своє стадо. Початкове щастя. У подрібненні буде пагорб. Це — не те, про що думають варвари».
Процес індивідуалізації, подрібнення надходить із якогось центру і прямує до периферії, а на периферії виникають окремі індивідууми. Щоб висловити цей процес образно, текст розповідає про те, як окремі крапельки поту виступають на периферії шкіри внаслідок того, що всередині людина відчуває жар. Цей процес індивідуалізації має поширюватися всюди, як гучний голос. Але на п’ятій позиції, яка має бути керівною, необхідно поставити себе в центр, що втілюється мовою «Книги змін» в образ царя, котрий живе в центрі. Це необхідно для того, щоб внутрішньо протистояти процесу подрібнення й утриматися в ньому не подрібненим. Тільки тоді результат може бути сприятливим. У цьому сенсі в тексті сказано: «Сильна риска — на п’ятому місці. При подрібненні виступає піт від гучних криків. При подрібненні живи, як цар. Осуду не буде».
Надмірний розвиток процесу, коли особистість віддає себе заради того, щоб в оточенні з’явилися самостійні індивідууми, призводить до повної віддачі своїх сил оточенню. Але так і має бути. Тут необхідний вихід за межі самого себе. У цій жертовній самовіддачі можливо виправити невдалість шостої позиції, з приводу якої в тексті сказано: «Сильна риска — нагорі. При подрібненні твоя кров піде. Віддалися. Вийди. Й осуду не буде».
№ 60. Цзе. Обмеження
Під час процесу подрібнення й індивідуалізації недоліком може стати його невпинність. Його треба взяти у певні рамки. Якщо раніше був поданий образ мерехтіння на воді, причому ніяк не було вказано, що ця вода обмежена, то могла виникнути думка: ця вода розіллється, іншими словами, цей процес індивідуалізації може просуватися все далі і далі, і його внутрішні суперечності вже самі можуть спричинити виснаження. Тому на зміну йому йде процес обмеження. Образно це показано в гексаграмі тим, що триграма «вода» поміщена над триграмою «водойма». Так, вода спрямована в русло, в береги. Таким чином, з’являється обмеження. Воно служить розвитку, бо розвиток передбачає створення нових цінностей. Якби не було обмеження, то індивідуалізація, що не має зупинки, не вела б до створення нових цінностей, адже ніщо не могло б у цьому процесі вистояти, все підлягало б розпаду без стриму. Таким чином, те горе, яке могло б виникнути в результаті невпинного подрібнення, також схильне до обмеження, бо, як і все інше, воно не може навіки залишатися незмінним. Тому в тексті тут ідеться: «Обмеження. Звершення. Горе обмежене. Воно не може бути стійким».