На першій позиції обмеження проявляється в образі максимальної замкнутості. Позаяк перша позиція — це перебування в самих глибинах індивідуальності, тут людина нікуди не виходить із себе, вона обмежена в самій собі. Усвідомивши себе як індивідуальність, людина залишається тільки наодинці з собою. З контексту попередніх гексаграм випливало, що таке перебування в собі може призвести до несприятливих наслідків. Однак оскільки тут розглядається як необхідний процес обмеження, то «Книга змін» каже про успішний результат, бо такий процес тут необхідний. Тому в тексті читаємо: «Сильна риска — на початку. Не вийдеш із внутрішнього двору. Осуду не буде».
Якщо таке перебування в собі, зазначене раніше, і буває необхідним, то тільки до певної межі, бо збереження попереднього стану під час наступного етапу веде лише до нещастя. Якби людина навіть розповсюдила свою діяльність трохи далі, ніж було можливо на попередній позиції, але не досягла б того широкого охоплення свого оточення, яке потрібно в такий період часу, то це спричинило б лише нещастя. У тексті сказано: «Сильна риска — на другому місці. Не вийдеш із зовнішнього двору. Нещастя».
На третій позиції вихід назовні стає вже вкрай необхідним, тому про наявність його текст тут навіть і не згадує, бо такий вихід назовні настане природно, якщо людина досягла в розвитку своєї життєвої ситуації цієї третьої позиції. Однак при виході назовні людина мусить сама знайти в собі стримуючі стимули, має сама себе вміти обмежувати. Якщо це прийнято до уваги, то людина може вийти з гідністю зі становища, що склалося. У тексті це сказано так: «Слабка риска — на третьому місці. Якщо не будеш обмежувати себе, то буде про що зітхати. Осуду не буде».
Усе, що має бути зроблено у внутрішньому житті, тут уже досягнуте. Людина може досягти якоїсь упевненості в своїх діях. Якщо вона знаходить у собі вміння ставити собі мету та встановлювати межі своєї діяльності, то людина може досягти того спокою, що виникає завдяки вмінню обмежити себе, і того розвитку в майбутньому, яке настає в результаті самостійності своїх вчинків. Тому в тексті йдеться: «Слабка риска — на четвертому місці. Заспокоїшся в обмеженні. Звершення».
Характерна риска п’ятої позиції — це врівноваженість, однакова віддаленість від обох крайнощів. Така гармонія, що проявляється і назовні, і всередині, приводить до того, що людина може знаходити насолоду в своєму обмеженні. Але людина, котра діє на цій позиції, якщо вона виходить з її суті, може вершити лише великі справи, такі, що викликають похвалу з боку оточення. Ось чому в тексті сказано: «Сильна риска — на п’ятому місці. Солодке обмеження. Щастя. Якщо виступиш, буде похвала».
Урівноваженість, властива попередній позиції, тут уже втрачена. Тому обмеження сприймається тут як щось зовнішнє. Символічно це показано вже в самій позиції, яка є найбільш зовнішньою позицією гексаграми. Тому обмеження, яке виникає тут, можна пережити як щось сумне та гнітюче. Стійке перебування в такому стані може викликати лише нещастя. Тут варто було б узяти до уваги перехідний характер цієї позиції, перейти до наступної ситуації щабля процесу обмеження та прагнути працювати над собою в межах тих рамок, які поставлені вже у минулому. Якщо це прийняти до уваги, то потреба каяття в попередніх помилках може відпасти. Тому в тексті тут слід бачити два афоризми: переший, що характеризує об’єктивність цієї ситуації, і другий — відсутність каяття як результат правильно зрозумілої та виправленої ситуації. Тому в тексті написано: «Слабка риска — нагорі. Гірке обмеження. Стійкість — до нещастя. Каяття зникне».
№ 61. Чжун-фу. Внутрішня правда
У процесі подрібнення виникли окремі індивідууми. Цей процес був обмежений. Таким чином, індивідуальне репрезентувало певну стійкість. Але для подальшого свого буття, власне, для того, щоб виникнути в повному розумінні цього слова, індивідуальне мало стати внутрішньо самостійним, воно мало наповнитись внутрішньою правдою. Тому ця ситуація, що йде на зміну попереднім, називається внутрішньою правдою. Незалежно від того, наскільки розвинений конкретний індивідуум, ця внутрішня правда має бути присутня в ньому. З точки зору авторів «Книги змін», вепри та риби є найтупішими та найобмеженішими істотами в поганому сенсі слова. Звісно, це лише образ, що позначає недостатньо розвинену людину. Але навіть така людина, незважаючи на всю свою обмеженість, якщо має цю внутрішню правду, все ж залишається людиною і може діяти в навколишньому житті. За наявності такої внутрішньої правди вона здатна до серйозної та великий діяльності, в якій, певна річ, має зберігати стійкість, тобто вміння гармоніювати, зовнішнє спонукання до дії та внутрішню реакцію на це спонукання. Саме в гармонії сприйняття та реакції повинна протікати ця серйозна і велика діяльність, яка мається тут на увазі. Цю думку «Книга змін» втілює в такі образи: «Внутрішня правда. Навіть для вепра та риб щастя. Сприятливий брід через велику ріку. Сприятлива стійкість».