На попередньому щаблі була вироблена внутрішня правда, тому помилки, які все ж можуть бути, не стануть великими та серйозними. Треба довіряти самій правді, бо вона буде керувати діяльністю людини. Тому, якщо й можливий якийсь перерозвиток, тобто порушення гармонії, то лише перерозвиток малого. Для того щоб досягти правильного розвитку, що коригує помилковість дій, необхідне стійке дотримання чесного способу дій як результатів правди. Людина тут може діяти в малому, але не у великому, бо тут тільки ще починається діяльність вже створеного та насиченого внутрішньої правдивістю індивідуума. Будь-яке прагнення піднятися вище за призначені можливості призводить до втрати того, що може бути досягнуте. Наче птах, ця можливість відлітає від людини, і до людини долітає лише її голос. Цей голос рухається згори вниз, і гонитва за ним призвела б лише до його втрати. Натомість перебування внизу може спричинитися до того, що він буде почутий. Образ птаха, який поданий тут, деякі коментатори вбачають у самому образі гексаграми. У ній посередині є дві сильні риски. Вони зображують тулуб птаха. Під ними і над ними бачимо по парі слабких рисок, що іноді трактуються, як м’які, зображують м’які крила птаха. Тому для демонстрації чогось, що відходить від людини, тут використаний образ птаха, що летить. Гармонійність самого способу гексаграми, його симетрія, на думку Вань І, має вказувати на гармонійність дій людини, на її віддаленість від обох крайнощів. А це необхідно для того, щоб знайти правильний вихід із тих невеликих помилок, які можуть настати за індивідуальної діяльності окремої людини. Ця думка висловлена в тексті так: «Перерозвиток малого. Звершення. Сприятлива стійкість. Можна діяти в малому. Не можна діяти у великому. Від птаха, що летить, залишається лише голос. Не варто підійматися. Треба підійматися. Необхідно опускатися. Тоді буде велике щастя».
Перший момент виникнення помилки ще не є тією нагодою, коли вона може бути виправлена. Тому тут, на першому місці, тільки характеризується відхід правдивості, зникнення її в момент звершення неправильного вчинку. У тексті ж читаємо: «Слабка риска — на початку. Летить птах. І може бути нещастя».
Незначність помилки, яка може виникнути тут і від якої застерігає текст «Книги змін», може складатися передусім у тому, що попередній щабель (переддень мети) може бути прийнятий за останній, за саму мету. У прагненні до предків людина може спочатку зустріти свою праматір і зупинитися на цьому. Помилка буде полягати в тому, що вона може пройти повз свого пращура, може пройти повз свою мету і задовольнятися чимось, що майже заміняє об’єкт її прагнень. Але оскільки вона чогось таки досягає, то «Книга змін» каже про результат, який є загалом позитивним. Тому в тексті читаємо: «Слабка риска — на другому місці. Пройдеш повз свого прабатька і зустрінеш свою праматір. Не дійдеш до свого володаря, зустрінеш його слугу. Осуду не буде».
Перерозвиток є в цьому випадку рухом, що проходить повз ціль. Якщо людина проходить повз ціль, не помічаючи її, то цього разу вона не досягає її, хоча б зробила і більше, ніж потребує від неї самої її становище в житті. Так, не досягнута (тобто неусвідомлена та непомічена) мета, що стоїть позаду людини, наче пред’являє йому певний рахунок, нападає на нього ззаду. Тут, на третій позиції, саме це мається на увазі. Якщо людина буде діяти зовні, не усвідомлено і, таким чином, не досягнувши тих внутрішніх цілей, які мали бути досягнуті в минулому, якщо людина не здатна захиститися від можливого нападу з боку своєї власної совісті, то її чекає нещастя. Ось чому в тексті сказано: «Сильна риска — на третьому місці. Якщо минаючи не захиститися, то хтось ззаду нападе на тебе. Нещастя».
Динаміка четвертої позиції в її прагненні до п’ятої може лише посилити той рух, що проходить повз свою мету. Невпинність цього руху може бути пережита, як щось жахливе. Для того щоб цього уникнути, необхідно самому встановити собі певні заборони і не дуже напружено віддаватися діяльності. Ось чому в тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. Якщо минаючи не зустрінешся, то виступ буде жахливим. Необхідні заборони. Не дій. Вічна стійкість».
За своїм характером п’ята позиція мала б зображати діяльність, спрямовану на користь оточення. Але тут залишаються помилки, хоча і малі. Тому діяльність, що дарує іншим, в цих умовах неможлива. Всі сили для того, щоб допомагати іншим, тут є, однак допомога не надходить. Наче щільні хмари, що приходять із західної околиці, яку автори «Книги змін» показують землею, що належить їм самим, не дають дощу. Проте, саме цій позиції може надаватися допомога силами попередньої. Якщо п’ята позиція в суспільній символіці зображує царя, то четверта зображує князя. Людина, котра займає п’яту позицію в цій ситуації (оскільки вона не виходить за межі самої себе), наче сидить у печері. Вплив попередньої позиції на цю показаний в образі пострілу, що цілить в того, хто сидить в печері, тобто в особистій замкнутості. Тому в тексті бачимо такі образи: «Слабка риска — на п’ятому місці. Щільні хмари і немає дощу. Вони з нашої західної околиці. Князь вистрелить і потрапить у того, хто в печері».