Їй здається, що вона вже знає, куди вони йдуть. Прямо перед ними — комплекс будинків, де розміщено відділення станції радіомовлення. Перед входом їй наказують зачекати. Втомлений чоловік розмовляє з вартовим. Щось не клеїться. Обидва жестикулюють, кілька разів вартовий повертає до неї голову. У Беати складається враження, ніби нею торгують, мов товаром, і ніяк не можуть зійтися в ціні.
Нарешті їм дозволено увійти. Біля одного віконця вона мусила показати свої документи. Троє чоловіків пред'являють свої жетони. Вони проходять через двір, там їй знову доводиться чекати. Цього разу з нею залишається тільки Вальтер. Він, не соромлячись, розглядає Беату від голови до ніг, ніби оцінюючи, чого вона варта. Кілька разів заводить з нею розмову, але потім вдає, що йому все набридло, й потирає руки. Через якусь мить він каже:
— Я, мабуть, застудив сечовий міхур, — і зникає.
Беата Келлер бере гребінець і люстерко, витирає носовичком обличчя. Воно мокре й розпашіле.
Повернувся чоловік з втомленими очима і жестом наказує їй іти за ним. Кілька сходинок ведуть у підвал. Збоку стоять лави без спинок, прямо в штукатурку нерівно вбиті вішалки для одягу. Мимо проходять дві жінки. Вони несуть документи й грамплатівки. Байдуже ковзають поглядами по Беаті. Повернулися Вальтер і його товариш. Тепер усі стоять біля неї. Втомлений кілька разів дивиться на годинник, розстебнув пальто. Сірий однобортний костюм на ньому — поношений і м'ятий. Взутий він у зашнуровані черевики.
З одного кабінету виходить гауптштурмфюрер СС. Він подає Беаті руку, щось каже, вона не розуміє. Потім дивиться на годинник і знову каже:
— Заходьте вже!
Беата проходить вперед. У приміщенні голі стіни. Тепло, їй допомагають зняти пальто і кладуть його на спинку стільця. Господар кабінету пропонує Беаті сісти біля столу. Інші стоять, вони навіть не роздягаються. Тепер Беата може спокійно оглянути їх з ніг до голови. Вони взагалі не схожі один на одного, але все-таки якась подібність між ними є. Може, те, що одягнені вони в шкіряні пальта?
Нарешті за дверима чутно голоси. Потім її думки обриваються: заходить штандартенфюрер СС, широкоплечий і кремезний, майже чотирикутний. Беата мимоволі встає.
Навіть не глянувши на неї, він вітається. Йде до письмового стола, знімає шапку й рукавиці, причісує волосся, потім сідає.
Гауптштурмфюрер стає за його спиною і втуплюється в Беату пильним поглядом. Здається, він ледь посміхається. Це підбадьорює її, бо вона боїться офіцера такого високого рангу. Вона знову сідає, зіщулившись на стільці.
— Ви розмовляєте ірландською мовою? — запитує есесівець таким тоном, який вимагає відповіді «Так точно». Обличчя в нього жорстоке, очі холодні.
Беата киває. Гауптштурмфюрер робить їй знаком зауваження. Вона розуміє.
— Авжеж, штандартенфюрере.
— Досконало?
— Так собі.
Жест рукою — і ті троє чоловіків, які привели її, виходять. Вони клацають підборами, ніби на стройових заняттях. Двері майже безшумно зачиняються.
Штандартенфюрер відстібає ґудзик на кишені свого мундира. Дістає звідти аркуш паперу й віддає його іншому офіцерові. Той підходить з ним до Беати і ввічливо запитує:
— Ви можете оце перекласти?
То був довгий текст, написаний гарним почерком. Кожне слово їй доводиться перекладати окремо, однак вона не може збагнути ніякого взаємозв'язку. Тут їй у голову приходить думка.
— Мені треба кілька посібників. Фразеологічний і звичайний словники.
Штандартенфюрер гримає:
— Та що ж це за осли! Хіба вам не сказали, що ви повинні були взяти з собою все необхідне?
— Ні, я не знала… — почала вона, але гауптштурмфюрер уриває її:
— І так перекладе! — говорить він. — Скільки вам потрібно часу?
Штандартенфюрер гримає кулаком по столу:
— У темпі, у темпі, шановна пані! Дайте їй чимось писати. І — не гаяти часу!
Їй дають папір і авторучку. Штандартенфюрер підводиться.
— Але пишіть чітко. Друкованими літерами. Вони ж, мабуть, є у тій ідіотській мові.
Беата починає перекладати. Труднощі постали вже з першим реченням. Вона збуджена й тремтить усім тілом.
Гауптштурмфюрер підходить до стола. Підсовує туди стілець, сідає і розгортає газету. Тепер його майже не видно з-за газети.
Беата нахиляється над своєю роботою. Штандартенфюрер стоїть біля неї. Коли вона крадькома зиркає вбік, то бачить його штани-галіфе й начищені до блиску чоботи. Від нього віє чимсь жорстоким. Владою, від якої залежить її життя. Іноді офіцер СС невиразно посвистує. Беата зіщулюється й нагинається ще нижче.