Ено Рауд
І знову Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько
СЛАВА
Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько завітали до кав’ярні просто неба і всілися за круглим столиком під смугастим грибком.
— Я гадаю, що замовимо тістечка, — сказав Півчеревичок.
— І лимонаду, — додав Муфтик. Мохобородько не суперечив.
— Наїмося досхочу і влаштуємо собі відпустку, — вів далі Півчеревичок. — Майнемо кудись до теплого моря і добряче там одпочинемо.
Муфтик і Мохобородько пристали на цю розумну пропозицію. Адже про відпочинок біля моря вони й раніше заводили мову, одначе нагальні справи перешкоджали здійснити цей намір. Нарешті вони вільні від усіляких клопотів, тож пора у відпустку.
— Я згоден, — підтримав Мохобородько. — Спершу помандруємо автомобілем, а тоді зупинимося біля моря.
— Чудово, — кивнув Муфтик.
І раптом вони захвилювалися. Куди це запропала офіціантка? Бо все-таки натщесерце рушати у відпустку не годиться. Спочатку треба як слід поїсти, ось тоді й подорож видасться зовсім іншою.
Вони роззиралися довкола, сподіваючись побачити офіціантку. Та її ніде не було видно. І тут кумедні чоловічки зауважили, що майже всі, хто сидить за столиками, уважно їх роздивляються.
— Цікаво, що це вони так за нами пильнують? — занепокоївся Муфтик.
Півчеревичок стенув плечима.
— Вони, либонь, із кимось плутають нас, — висловив він здогад.
— З ким же, хотілося б знати? — пробурмотів Мохобородько.
На це запитання не так легко було відповісти. І справді — з ким їх можна сплутати?
Щоб не привертати уваги надокучливих, Муфтик дістав зі своєї муфти свіжу газету, розгорнув і закрився нею, мов завісою.
— Ти поглянь, чи не видрукувано вже дозволу на збирання брусниці, — попрохав Мохобородько. — Як на мене, здається, саме час.
Протягом останніх днів ягідки в бороді Мохобородька почервоніли, але без офіційного дозволу він усе ж не наважувався їх зривати.
Муфтик пробіг очима газетні сторінки.
— Ні, про брусницю ані слова, — сказав він. Але тієї миті Муфтик зашарівся від хвилювання.
— О-о! — тільки й вимовив він, опустив газету і поглянув на своїх товаришів круглими від подиву очима.
— Ну? — нетерпеливилося Мохобородьку. — Чи знайшов усе-таки про брусницю?
— Та ні, — відповів Муфтик. — Одначе тут є дещо цікавіше. Послухайте лишень.
І він урочисто заходився читати:
Ми всі ще пам’ятаємо минулі дні, коли все місто потерпало від нашестя жахливих пацюків. Ці бридкі гризуни жерли нашу їжу, знищували майно і лякали наших дітей.
Ми були на краю загибелі. Несподівано з’явилися кумедні чоловічки…
— Кумедні чоловічки! — вигукнув Півчеревичок. — Це ж, очевидно, ми!
— Схоже, так і є, — кивнув Муфтик.
І продовжив читати:
Кумедні чоловічки безстрашно зчепилися з пацюками. З дивовижним умінням вони привели до міста величезну зграю кішок, яка, ніби вихор, вимела звідси хвостатих нахаб. І тепер найжахливіша пора в історії нашого рідного міста позаду.
— Написано дуже кучеряво і вправно, — зреагував на це Мохобородько. — Тільки не згадується, що колись місто потерпало й від кішок.
— І не згадується також, що за боротьбу проти кішок нам вручили медалі, — додав Півчеревичок.
— Звичайно, — нагадав Мохобородько. — Адже спершу ми віднадили з міста кішок. Це ж наша провина, що пацюки так легко захопили владу в місті. Ми допустили тоді фатальну помилку.
— Послухай-но! — вигукнув сердито Півчеревичок. — Не мели дурниць, ми не помилилися. Ти ж мусиш знати, що все пов’язане між собою. Якби ми не вигнали з міста кішок, нікому б з нас не почепили медалі. І якби пацюки не чкурнули звідси, про нас жодна газета не написала б і слівця!
Мохобородько не став сперечатися з Півчеревичком, і Муфтик читав далі:
Хто ж вони, ці кумедні чоловічки, чудові рятівники нашого рідного міста? їх неважко впізнати, бо всі троє дуже маленького зросту, дечим нагадують хлопчиків-мізинчиків. Але при цьому зовні вони геть не схожі. Муфтик завжди одягнутий у велику муфту, у Мохобородька борода з природного моху, а Півчеревичок носить черевики без носків, щоб зручніше було ворушити пальцями. Мешкають вони в оригінальному червоному автофургоні, де міститься все їхнє господарство…
А далі було написане таке, що найбільше схвилювало кумедних чоловічків:
Любі співгромадяни! Не забуваймо завдячувати маленьким чоловічкам. Повсякчас і повсюдно оточуймо увагою і гідно вшановуймо їх!