Ту історію вела я – і надто нею перейнялася. Власне, Ноа застерігав мене від цього.
– Вона тебе засмоктує, – казав він, коли, запрацювавшись до пізньої ночі, я вкотре зосереджено міряла кроками крихітну квартирку. Наче бачив, як вона непомітно підкрадається й засмоктує в себе.
– Це він, Ноа. Я його знаю. Він це зробив, – відповіла я.
Ноа на мить замовк, втупившись у мене холодними сірими очима й легенько тарабанячи пальцями по столу.
– Це дуже серйозна справа, Ліє. Мусиш мати неспростовні докази, залізні докази.
Докір, застереження, превентивний джеб у слабке це‑ще-треба-довести місце.
Але хіба ми не цього хотіли, хіба не цього ми всі дружно вимагали, полемізуючи пізніми вечорами в барі за скляночкою – вивільнити правду! І от нарешті в мене з’явилася така нагода.
– Правда неминуче вийде назовні, – сказала я. – Хтось таки наважиться говорити, якщо я тиснутиму далі.
Я справді вірила, що правда зрине на поверхню, як бульбашки в киплячій воді.
Але Ноа вже почав зіскакувати з розмови.
– А якщо ніхто не наважиться? – скривився він, несхвально хитаючи головою. – Ти не будеш мученицею, Ліє. Тебе розіпнуть.
– Власне це ж і є визначення мучеництва, Ноа.
Він відмахнувся від мене, демонструючи, що втратив інтерес до нашої пустотливої семантики, йому було вже нецікаво гратися словами, підтасовувати їх на захист своїх аргументів, нагострювати й атакувати ними.
– Ти хочеш написати репортаж про новину чи сама стати новиною? – глумливо запитав він.
Насправді мені захотілося повернутися в минуле, коли вперше почула ім’я Арона з уст Пейдж, і зупинити її. Я познайомилася з хлопцем. Арон. Ми зустрілися в кабінеті викладача, прийшли переписувати тест, який обидва нещодавно провалили. Арон звернув на це увагу і сказав: «На мою писанину краще не зважай. Від мене самі лише прикрощі». Пейдж приклала пальці до рота, прикриваючи усмішку, стримуючи сміх.
Арон існував радше в думках, ніж візуально. Поїхати до Арона. Залишитися в Арона. І навіть набувши реальних обрисів, він у мене й далі асоціювався з Пейдж. Вочевидь, я припустилася помилки від самого початку: сприймала Арона через Пейдж.
І десь тоді ж дременув Ноа. Ти собі кар’єру зруйнуєш. І заради чого? Заради якоїсь мертвої примари?
Розрив, до якого треба було принаймні бути готовою. Можливо, якби я тоді трохи менше переймалася тією історією, то помітила б, що все до цього йде. Зазвичай я відчуваю наближення докорінних змін, коли починається спад, умію розпізнати точку неповернення. І, певна річ, то була саме вона.
Я стала надто зосередженою, серйозною та цілеспрямованою – власне, завжди була такою, але Ноа не хотів цього помічати. Ми обоє прагнули досягти чогось більшого. Моєю високою метою була правда. А його метою – кар’єра.
У мене й до Ноа були хлопці, які досягали неминучої точки розриву на третьому, четвертому, десятому чи одинадцятому побаченні. Коли щось траплялося, після якогось промаху проступала тріщина, і на поверхню зринала інша, прихована Лія, та, що мешкала влітку з Еммі – не така зібрана, тверда й незворушна, – у хлопців на обличчі раптом з’являлася розгубленість, вони відчайдушно намагалися все переоцінити й переосмислити. Я знала, що відтепер тріщина між нами тільки збільшуватиметься. Іноді, якщо була в особливо мазохістському гуморі, я розривала з ними на тому ж побаченні. Але здебільшого просто спостерігала, відпустивши все на самоплив.
Спостерігала і щоразу не могла відвести погляду. Наче безпомилково передбачаючи момент настання краху. Ніби дивлячись на себе збоку: он вона, Лія Стівенс, геть не така, як ви думали. Помітила, як він одсахнувся? Змінив тему? Нервово озирнувся через плече? Крах супроводжувався дивним відчуттям задоволення, бо все було під моїм контролем.
Але та історія захопила мене цілком, і далі все відбувалося приголомшливо раптово: Ноа мене покинув, шеф Лоґан мене звільнив, а Пейдж виклопотала обмежувальний судовий припис. І все через те, що вони думали, буцім я одержима – одержима ним.
Дзвінок сповістив про завершення уроку, я зібрала речі. Але хотіла ще почитати твори – можливо, хтось намагався мені щось сказати? Можливо, попри плітки, я знайду там крихітку правди?