Вони залишили все як було, навіть білу каністру поклали назад під ґанок, хоч і не так глибоко. Втім, коли я зачинила за ними двері та замкнулася, дім здавався дещо незвичним. Відсунуті стільці, ще не вивітрені нові запахи. На підлозі сліди черевиків. Я не могла згадати, чи вони були там раніше – все було не таким, яким здавалося.
Я спостерігала, як із двору виїжджають автомобілі, як тьмяніє і зникає світло фар. В уяві постала Еммі, яка пильно вдивляється в ліс за нашим домом. Я знову почула запитання Кайла: «А це характерна для неї поведінка?». Знову почула той сумнів у голосі, що охопив мої думки.
Думала про те, що розповіла Кайлу. Про те, як Еммі вночі іноді тікала до моєї спальні, коли приводила когось додому. І як залишалася зі мною до ранку, за замкненими дверима, чекаючи, поки вони підуть.
Вона завжди показувала своїм кавалерам такі фокуси. Просто ніколи не вчиняла так зі мною.
Розділ 21
Попри те, що я сказала Кайлу, заснути мені не вдалося. Повсякчас учувалося, що під ґанком тварини: коти, кролики; можливо, ведмеді. Я згадувала тінь, яку побачила біля входу, ввімкнене світло в домі після того, як Еммі вже зникла. І знала, що то не міг бути Джеймс Фінлі. Він, за словами Кайла, уже довго був мертвий. Це вся інформація, яку вони могли надати зараз, хоча колись згодом патологоанатом обов’язково повідомить трохи більше.
Проте факти були такі: хлопець, із яким зустрічалася Еммі, мав кримінальне минуле. Її машину знайшли в озері з Джеймсом усередині. Еммі досі немає. Я знову згадала скрегіт під ґанком. Час, коли його почула. Може, Еммі туди поверталася по щось? Може, коли вона вночі світила під ґанком ліхтариком, то знайшла схованку й подумала: «О! Мені таке треба». Може, використовувала те місце для своїх потреб, знаючи, що я там ніколи не шукатиму. Що побоюся туди лізти.
Я знала, є дві можливі версії того, що з нею сталося: Еммі десь лежить мертва, як і Джеймс Фінлі, – можливо, на дні озера, але не факт. Або ж могла кудись утекти, бо вплуталася з тим Джеймсом Фінлі в якусь халепу.
Еммі не вперше потрапила в халепу. Мало не встромила Аронові в руку ножа; украла годинник із квартири Джона Гікельмана; вона завжди загравала з небезпекою, провокуючи її наблизитися.
Одного разу в барі її звинуватили в злодійстві. Якийсь чоловік схопив її за руку, нахилився і сказав: «Я бачив. Ви взяли гроші з барної стійки. Не ваші гроші. Я бачив».
Вона висмикнула руку, але він схопив її знову. Тоді вона дістала з кишені п’ять доларів, жбурнула йому банкноту й вибігла геть, потягнувши мене за собою. Всю дорогу вона реготала, я бігла поруч, нервово гигикаючи, бо годі було стриматися, але на кожному розі з острахом озиралася через плече. Боялася, що за нами женуться. Мабуть, підозрювала тоді, що колись Еммі таки щось наздожене.
Зараз вона, можливо, десь ховається, і їй досі загрожує небезпека. А заодно, ймовірно, і мені. Щоправда, вона б мене не кинула тут напризволяще, якби знала про небезпеку. Вона б не кинула – принаймні та Еммі, яку я знала.
Вісім років тому Еммі, лежачи на бетонній підлозі й заклавши ноги на канапу, раптом прорізавши своїм голосом туман, яким горілка огорнула наші голови, сказала:
– Усі взаємини поділяються на три категорії. Три. Не більше.
Вона схилила голову набік, розсипавши навколо волосся, щоб перевірити, чи я ще слухаю, чи вже сплю. Я страшенно любила моменти, коли Еммі плела всякі байки, а я мовчки слухала.
Вона знову задерла голову до стелі.
– Так-от. Суто гіпотетично. Візьми когось зі знайомих. Будь-кого. Припустимо, ти знаєш, що ця особа когось убила. Вона тобі телефонує і в усьому зізнається. Як ти діятимеш? А: викликатимеш поліцію. – Вона виставила великий палець. – Б: нічого не робитимеш. – Вказівний палець. – Або В: допоможеш позбутися тіла. – Вона підняла середній палець, а тоді розчепірила всі три пальці перед обличчям, очікуючи, що я відповім.
Я засміялася, зрозумівши, що вона не жартує.
– Ось так просто?
– Так просто, – повторила вона. – Щоб зрозуміліше.
Еммі сприймала навколишній світ тільки так – чорне або біле, іншого не існує. Три варіанти – і все. Байдуже, що були проміжні комбінації, що вони будь-якої хвилини могли змінитися, щохвилини змінювалися. Як от Пейдж і Ноа спершу були в одній категорії, а потім потрапили до іншої. Ми всі не стоїмо на місці. Еммі замість сказати прямо, що має на думці, говорила загадками, і цього разу, мабуть, то було: «Я тебе люблю».
Власне, я й сама багато років класифікувала людей саме в такий спосіб. Визначала, наскільки хтось сподобався, або оцінювала статус стосунків на основі однісінького запитання з кількома альтернативними варіантами відповіді.