Нехай мені не вдалося довести його причетність, але принаймні я вказала на нього. Хотіла привернути увагу адміністрації університету, зруйнувати його кар’єру. Я хотіла, щоб про це дізналася Пейдж.
Хотіла, щоб він прочитав газету – а я знала, що він прочитає. Хотіла, щоб він обов’язково побачив під текстом моє ім’я.
Коли я клацнула «відправити» листа з готовим текстом, зворушливий трепет пройняв мене по саму маківку, тремтіння пробіглося по всьому тілу – від хребта до пальців рук і ніг.
Наступного дня після опублікування моєї статті Арон зреагував доволі прямодушно. Дерев’яна балка, міцна плетена мотузка, вміло зав’язаний вузол і заспокійливе, щоб легше здійснити задумане, щоб угамувати нерви.
Офіційно самогубство викладача Арона Гемптона стало лише однією з низки тривожних публікацій у пресі, присвячених трагедіям, які сталися того семестру в студентському містечку. А також початком ґрунтовних змін у роботі служб психічної допомоги, стартом ширшої дискусії. Арона завжди пам’ятатимуть як жертву, врівні з тими дівчатами – і я ненавиділа його за це ще дужче.
У підсумку мене витурили. Усе, що було в моєму житті, я втратила. Ніби це я власноруч зав’язала ту петлю й накинула йому на шию.
Розділ 28
Після того як Кайл пішов, мені знадобилося кілька хвилин, щоб охолонути та опанувати себе.
Тоді я відкрила електронну скриньку, щоб знову переглянути повідомлення від користувача TeachingLeahStevens, і була готова відповісти. Звернутися до нього, так само, як він, через екран між нами. Я могла втілитися хоч у кого, як і він.
Але, увійшовши до свого профілю, я побачила інше непрочитане повідомлення. Від Ноа. Тема: Запитувана інформація. Особистого повідомлення в тілі листа не було, лише скопійований та вставлений текст із інших джерел, а також декілька доданих документів.
Ноа таки зреагував на моє прохання. Бо знав, що зобов’язаний мені. Це також було й визнанням його провини.
Я одразу зрозуміла, чому мені так мало вдалося з’ясувати самостійно. Бетані Енн Джарвіц провела значну частину своїх молодих років у державній виправній установі штату Пенсільванія.
Я з цікавістю нахилилася ближче до екрана. Бетані Енн Джарвіц – дочка матері-одиначки Джесіки Джарвіц, яка померла майже десять років тому, ймовірно від передозування наркотиками. Жодної інформації про батька. Низка адрес, усі розкидані по одному регіону, квартири, які змінювалися щороку аж до її ув’язнення. Перелік місць працевлаштування Бетані був дуже коротким – у двадцять років її вже засудили за підпал та невмисне вбивство. В одному з документів фонду соціального страхування було вказане ім’я її найближчої родички, двоюрідної сестри. Меліса Келлерман. І жодних даних про здобуття середньої освіти, отже, вона, ймовірно, не закінчила школи.
Бетані стала для мене ще більшою загадкою. Заради такої не влаштовуватимуть громадських акцій, не збиратимуть коштів і не розвішуватимуть табличок із закликами підтримати та помолитися. Ні, крім неї самої, ніхто про цю дівчину не подбає.
Згадалося, що в лікарні, за словами Марти, досі чекають найближчих родичів. Я набрала в пошуку «Меліса Келлерман», але марно. Це ім’я таке ж поширене, як моє власне, а я не знала, звідки вона родом чи якого віку. Мабуть, адміністрації лікарні пощастило так само.
Я проглянула деталі справи, за якою її ув’язнили. І замислилася – може, хтось приїхав сюди за нею помститися, взяти на себе забезпечення перемоги справедливості, через те, що, на його думку, судова система зробила недостатньо. За ім’ям жертви – це все, що було в статті – я простежила початок історії: пожежа, ймовірно підпал, який забрав життя тридцятидворічного чоловіка. Її зафіксувала камера безпеки з крамниці навпроти разом зі ще однією особою, хоча іншу особу на відео ідентифікувати не вдалося. Тільки фото Бетані, збільшене, зернисте, мозаїчне, поруч із закликом до місцевої громади поділитися будь-якою наявною інформацією.
Урешті-решт Бетані затримали в помешканні її друзів, де вона залишилася ночувати. Вочевидь, хтось її викрив і виказав. Іншу особу з відео, виглядає на те, так ніколи й не встановили.
Я хотіла написати Ноа, подякувати за інформацію, але раптом збагнула, що от і все, це моя остання вихідна допомога. Що відтепер – усе самій.