Усі конверти адресовані Бетані Джарвіц в державну виправну установу. Зворотні адреси були з різних штатів, від різних відправників, у певні періоди якась адреса чи відправник переважали. Опустившись на лінолеум, я почала їх перебирати. Наразі я найближче підібралася до Бетані Джарвіц.
Листи поскладані у зворотному хронологічному порядку – від декількох місяців перед звільненням до початку ув’язнення.
Єдиний контакт Бетані із зовнішнім світом. Вісім років, відбиті в односторонніх розмовах. Єдина її справжня власність.
Серед тих листів були й такі, що відправляла вона, вони не надійшли до адресатів – повернено відправнику. Усі були запечатані – вицвілі пошарпані конверти з розмазаним чорнилом. Адреси відправлень були різні, але всі без імені одержувача, ніби Бетані марно намагалася когось відшукати. Усі ті листи вона відправила впродовж першого року ув’язнення.
Я відкрила один і прочитала повідомлення. Рядки були написані косим злим почерком і випромінювали несамовиту лють.
Не залишай мене тут. Ти про це пошкодуєш. Це була твоя ідея. ТВОЯ ІДЕЯ. Тобі від мене не втекти.
Відкрила ще одного листа, і ще – те саме. Звинувачення на адресу безіменної особи.
Я все розповім. У будь-який момент. Нехай де ти зараз, закарбуй собі це.
Цікаво, чи надійшла хоча б одна з тих погроз до потрібного адресата? Чи він знає?
У кінці стосу був лист без зворотної адреси. Поштовий штамп на конверті датований липнем, вісім років тому, відправлено з Бостона. Це було на початку її терміну. Лист усередині короткий, без підпису.
Я чекатиму, коли ти вийдеш. Я тобі допоможу. Обіцяю.
Це було повідомлення від Еммі? Мабуть, від неї. Про це свідчили дата та місце відправлення. Вона дотрималася своєї обіцянки. Я міцно стиснула в пальцях папір. Отже, Еммі приїхала сюди не випадково, а через Бетані. Цікаво, чи знала вона про ті розлючені листи, що, мандруючи просторами Америки, марно намагалися до неї дістатися, повертаючись без відповіді? Принаймні Аммі у своєму напівпідвальному помешканні нічого не отримувала. Чи усвідомлювала вона, яку лють хтось відчував і чим вона перед тією особою завинила? Чи просто не бачила небезпеки? Боже, Еммі, в яку ж халепу ти вплуталася?
Я підвелася з підлоги і принесла з передпокою поліетиленовий пакет від Зої. Висипала звідти на кухонну стільницю кореспонденцію Бетані. Зої мала рацію – рахунків там було чимало. Повідомлення про заборгованість за оренду житла, рахунок за електроенергію. Як і у випадку з Еммі, рахунків за телефон не було, і в цьому помешканні я ніде не бачила стаціонарного апарата. Гортаючи конверти, я намацала в деяких кредитні картки. Механічно пробігла очима інформацію про відправників – і просто заклякла.
Перегорнула назад, ще раз подивилася на ім’я та адресу у прозорому віконці конверта. Надіслано за цією адресою. Всередині я відчула на дотик пластикову картку. Але як одержувача було вказано Лію Стівенс.
Я впустила конверт на стільницю.
У скронях застугоніла кров, усе швидше й швидше наростаючи. Я втупилася в зачинені двері, відчуваючи, як підступає гаряча хвиля нудоти, відчуваючи присутність Бетані, яка виявилася не тією, що я думала.
Тоді в розпачі почала нишпорити по її речах, страшенно розлючена. Не лише на Бетані, а й на Еммі, за те, що заманила мене сюди. За те, як зі мною вчинила. Зі мною?! Я гарячково висувала шухляди комода, відчиняла кухонні шафки, шукаючи щось, але не знала, що саме. Під ліжком, між матрацом та пружинною сіткою, у шафках ванної кімнати. Мимохідь побачила себе в дзеркалі – навіжену – аж мусила одвернутися.
Я стояла посеред її спальні, важко дихаючи. Скринька для прикрас на комоді – усе, що впадало в око. Я просунула під ручку палець і підняла кришку. Декілька предметів біжутерії, на дні – дві підкладки з пористого матеріалу із заглибленнями для перснів. Але всі її каблучки зберігалися у правому ряді.
Я взялася за край лівої підкладки, і вона легко відстала.
Там були два папірці, притиснені до дерев’яного дна скриньки. Моя картка соціального страхування. І фотокопія мого водійського посвідчення. Зі зворотного боку на папері проступало чорнило, перелік фактів: дівоче прізвище моєї матері; зразок підпису – дуже близький до мого власного, проте ледь помітні відмінності таки були.