153] Чистили спішно рови; до неба здіймалися крики
154] Спраглих по дому; підпори із-під кораблів вибивали.
155] Так би, всупереч долі, ахеї додому вернулись,
156] Коб до Афіни із словом тоді не звернулася Гера:
157] «Горе нам, Зевса-егідодержавця незборена доню!
158] Що це, невже всі аргеї до милого отчого краю
159] Будуть тікать, відціля по хребтові широкого моря,
160] На похвальбу і Пріамові, й іншим троянам лишивши
161] Тут аргів'янку Єлену, що стільки за неї ахеїв
162] В Трої загинуло цій, далеко від отчого краю?
163] Швидше-бо йди до громади ахеїв мідянозбройних,
164] Кожного мужа своєю ласкавою мовою стримуй,
165] Щоб не спускали на море своїх кораблів крутобоких».
166] Чуючи це, не перечила їй ясноока Афіна,
167] Кинулась миттю з високих вершин олімпійських на землю
168] І опустилася близ кораблів бистрохідних ахейських.
169] Там Одіссея знайшла, що дорівнює мудрістю Зевсу, -
170] Перед своїм кораблем добропалубним мовчки стояв він, -
171] Туга тяжка-бо душу і серце йому охопила.
172] Близько спинилась і мовить йому ясноока Афіна:
173] «О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею!
174] Що це, невже втечете ви до милого отчого краю,
175] Кинувшись разом усі до своїх кораблів многовеслих,
176] На похвальбу і Пріамові, й іншим троянам лишивши
177] Тут аргів'янку Єлену, що стільки ахеїв за неї
178] В Трої загинуло цій, далеко від отчого краю?
179] Швидше-бо йди до громади ахеїв мідянозбройних,
180] Кожного мужа своєю ласкавою мовою стримуй,
181] Щоб не спускали на море своїх кораблів крутобоких».
182] Мовила так, і голос богині впізнав він одразу,
183] Й кинувся бігти, свій плащ уронивши. Та, слідом ішовши,
184] Плащ той підняв Еврібат, його ітакійський окличник,
185] Сам же, в путі Агамемнона, сина Атрея, зустрівши,
186] Батьківське берло від нього узяв він, повік незотлінне,
187] І до швидких подавсь кораблів міднозбройних ахеїв.
188] Там, владаря по дорозі чи знатного мужа зустрівши,
189] Кожного він зупиняв і стримував слово*м ласкавим:
190] «От божевільний! Не личить тобі полохливо тремтіти!
191] Краще спокійно сиди та й інших людей заспокоюй.
192] Сам-бо із певністю ти не відаєш думки Атріда, -
193] Вас випробовує він, а скоро й скарає ахеїв.
194] Що говорив він у раді - те чути не всім довелося.
195] Чи не впаде його гнів, як кара тяжка на ахеїв?
196] В гніві своєму страшні богорідні бувають державці, -
197] їх-бо достойність од Зевса, і любить їх Зевс-промислитель».
198] А як з народу натрапив кого, хто голос підносить,
199] Берлом його уперіщить і гострим нагримає словом:
200] «От божевільний! Ти б тихо сидів та інших би слухав,
201] Кращих за тебе, - ти ж - боягуз, воювать незугарний,
202] Ні на війні, ані в раді на тебе й не числять ніколи.
203] Адже не кожному тут поміж нас панувать, між ахеїв.
204] Блага нема в многовладді, - один хай буде державець.
205] Владар один, що йому хитромудрого Кроноса сином
206] Берло дано і закон, щоб над людом своїм володарив».
207] Владно так правував він у стані. І люд до майдану
208] Від кораблів і наметів знову лавиною ринув
209] З криком таким, наче бурний прибій многошумного моря
210] В скелі над берегом б'є, і хвиля рокоче невпинно.
211] От розмістились нарешті усі й по місцях посідали.
212] Тільки Терсіт горлав ще один, язикатий без міри, -
213] В грудях багато у себе словес він беріг легковажних,
214] Щоб по-пустому і не до пуття нападать на державців,
215] Тільки б своїми нападками викликать серед аргеїв
216] Сміх. Найпотворніший був він між тих, хто під Трою приходив:
217] Був клишоногий, коліно одне мав кульгаве; горбаті
218] Сходились плечі на грудях вузьких; голова.гостроверха
219] Вгору здіймалась, волоссям ріденьким заледве укрита.
220] Тяжко Ахілла ненавидів він і ще більш Одіссея
221] Й лаяв їх завжди. Тепер же нещадно ганьбить на весь голос
222] Став Агамемнона він богосвітлого. Правда, й ахеї,
223] Вкрай ним обурені, ремствувать серцем уже завзялися,
224] Цей же в словах ще прикріших почав Агамемнона лаять:
225] «Чим невдоволений знову, Атріде, чого ти ще хочеш?
226] Міді вже повно в наметах твоїх, і жінок уже повно,
227] Бранок добірних, що їх тобі першому, вої ахейські,
228] Ми вибирать даємо, захопивши подолане місто.
229] Золота знов тобі треба, щоб хтось із троянців комонних
230] Дав його в викуп за сина, що я чи хто інший з ахеїв
231] Із Іліона привів сюди, путами міцно зв'язавши?
232] Чи полонянки нової, щоб в любощах з нею єднатись,