Вона похитала головою.
— Non[32]. Зовсім ні.
— Тоді хто, чорт забирай?
— Наш друг із «Мерседесом» і його друзяки.
Він скинув руки догори, наче здаючись.
— Ти просто зіштовхувала мене з Вальдано, щоб залишився хтось один, кого легше було б позбутися.
Вона подивилася на нього широко розкритими очима й із неабиякою цікавістю.
— Чому? — спитав він знову.
— Я шукаю речі. Відвідую місця. Доводжу справи до кінця. Хіба не це саме ти робиш тут із твоєю донькою?
— Трясця твоїй матері.
Він почув достатньо. Схопив її за руку і потягнув уперед. Вона не опиралася.
Він озирнувся на свої нотатки на стільці. Пробігся поглядом по цифрах та іменах. Усі вони здавалися хибними. Ключовим рядком явно було щось зовсім інше.
— Ти скажеш мені все, що знаєш.
Вона всміхнулася, дивлячись просто перед собою.
– І що ти хотів би дізнатися?
Він видихнув.
— Усе. Почнімо з того, який ти маєш до всього цього стосунок.
— Я хотіла знайти щось про мого прапрадіда. Це погано?
І все одно щось не сходилося. Надто нервовий спосіб дізнаватися про своїх предків.
— Ти весь час стежила за нами.
Вона знизала плечима.
— Ти не погодився, коли я запропонувала приєднатися до тебе, — вона підняла очі й прискіпливо подивилася на нього. — А я ж добре попросила.
— О, люба. Vouz parlez[33]дурню.
Він опустився на коліна, дивлячись їй у вічі. Вона пахла, наче тютюн.
— Що ти знаєш про цей фільм?
Він тримав свою нерозбірливу писанину, зім’явши аркуші в долоні.
— Що це? Що тобі відомо? — питав він.
Її очі палали насичено-зеленим у тьмяному світлі підвалу.
— Чому ти не спитаєш мене про те, про що насправді хочеш спитати, Алексе?
– І що ж це таке?
— Те, що ти хочеш знати, ніяк не стосується цього фільму.
— А ти наче все вже з’ясувала.
— Більше, ніж ти здогадуєшся.
– І я гадаю, що ти мені розповіси.
— Я знаю, що фільм тебе вже не цікавить. Ти хочеш знати дещо інше, чи не так? Ти хочеш знати, чи це вона.
— Розкажи мені те, що знаєш. Про загадку.
— Це нагадує мені Джекіла і Гайда. Письменник народився тут, в Единбурзі: Роберт Луїс Стівенсон. І «Острів скарбів». Х позначає місце.
Вона дивилася йому в очі, і її зіниці знову набули знайомого відтінку крижаної сталі, більш цікаві, ніж налякані.
— Ти просто людина, що заблукала і шукає орієнтирів, — прошепотіла вона йому на вухо, і її червоні нігті охопили ззаду його шию.
— Що ви, в біса, робите? — почувся голос Макбрайд. Вона стояла на сходах на півпрольоту нижче.
— З вами все гаразд? — спитала Макбрайд.
— Гадаю, так.
Вона розвернулася до Вітмена.
— Що, чорт забирай, з тобою таке?
— Облиш це, Серпіко.
— Ти не можеш і далі чинити так з собою.
— Вона щось приховує.
— Може, й так. Це все одно не дає тобі права на…
Він запустив пальці в бороду.
— Та ні, все добре. Просто працюймо далі над загадкою й зустрінемось за кілька хвилин.
Вони озирнулися до дверей. Елени Ґенгаґґер ніде не було.
Що ж це був за Х, що позначає місце…
Щось просторове, — думав Алекс Вітмен. Як мапа.
Хай чим був цей Х, він знаходився в самому центрі записів і, схоже, слугував відправною точкою. Може, тією, від якої починається купа неприємностей. Вальдано так жадібно за цим полював.
— Х позначає місце… — мовив Вітмен. — Х розташований просто між двома іменами, які, своєю чергою, посилаються на дві могильні плити. А це означає… Він закопав щось на рівній відстані від двох могил…
Джордж Маккензі 55 років Александр Стерлінґ, есквайр 65 років Елізабет Монкріфф 87 років Вільям Бозвелл, есквайр 62 років Х — Крістін Джильберт 3 роки. Джордж Дональдсон 18 років Марґарет Рід 73 роки Джейн Беннет 13 років.
55 років 65 років 87 років Х — 3 роки. 18 років 73 років 13 років
Х, місце зближення точок.
Але не восьми, як він гадав. Це було би вже понад міру. І не місце зближення могильних плит.
55 65 87 62 Х — 3. 18 73 13
Точка перетину двох ліній на мапі. Цифри. Координати.
— Як, у біса, ми знайдемо місце, ґрунтуючись на його координатах?
— У службовій машині є GPS, — сказала Макбрайд.
Макбрайд ввела номери в комп’ютер і зачекала, доки той знайде відповідність.
– І не забувайте про крапку й знак мінуса — він вніс туди все, що нам треба.
Екран блимнув і спалахнув, знайшовши місце.
— Ти нізащо не повіриш, — сказала Макбрайд.