Дякую, Вікі Вілсон, за незамкнені двері, за твоє бачення і за те, що перетворила це все на розвагу.
Дякую, Гарві Клінґер, за те, що ти такий крутий, відпадний агент і чемпіон.
Примітки
Вальдано міг бути:. —.-.. —…. —..-….. .-.. —.. –
— …. —. — —.-..-……… —. —.. — . — .-.
. . — —.-………..
«Нетерпимість: боротьба любові крізь віки»: Режисер Д. В. Ґріффіт. «Тріанґл Фільм Корпорейшен», 1916 р.
«Народження нації»: Режисер Д. В. Ґріффіт. «Епок Продюсинґ Корпорейшен», 1915 р.
«М»: режисер Фріц Ланґ. «Неро-Фільм АҐ», 1931 р.
«Великий парад»: Режисер Кінґ Відор. «Метро — Ґолдвін — Маєр», 1925 р.
«Котячим кроком»: Режисери Руперт Джуліан і Джон Віллард. «Юніверсал Пікчерз», 1930 р.
«Кіт і канарка»: Режисер Пауль Лені. «Юніверсал Пікчерз» («Юніверсал Джуел»), 1927 р.
«Метрополіс»: Режисер Фріц Ланґ. «Юніверсал Фільм» (ЮФА), 1927 р.
Він містив найбільш рідкісний екземпляр: 16-міліметровий дубль-негатив, готовий до друку. Вітмен сховав його в бібліотеці університету Сантьяго. Від початку його навмисно зберігали під хибною назвою, щоб уникнути його знищення під час військового перевороту 1973 р. Зображує битву Джо Фредерсена з Ротванґом.
«Сцена в садах на Принцес-стрит»: Режисер Оґюстен Секюлер. «Вітлі Партнерз», 1888 р.
«Рух транспорту через Південний міст»: Режисер Оґюстен Секюлер. «Вітлі Партнерз», 1888 р.
«Людина, що виходить з-за рогу»: Режисер Оґюстен Секюлер. «Вітлі Партнерз», 1888 р.
«Акордеоніст»: Режисер Оґюстен Секюлер. «Вітлі Партнерз», 1888 р.
Це був надрукований на парі аркушів лист: kude ta tasacdauh twgitms;mein nheo el nheo tefrrri sleT.ecpedhIth l atns otefrta h nfItB. e vho de aIda,gnsadmo h oete h wnynujy odeetre ‘ ei rv kacnicle erwrhdartassci h da dobagicre mh titi mgiid,rri h oha ar ttasIdaenia twsmcyea otnml oseopettb;wdea n clsdo trl h vhIsormwftrfeT.seeorv nhtweorv nhtweorv nhtw,l uf uyva,mf uyvaskmt rhea osl’ n e trsl esas ea esyeeth ite sormetta nvm,e dao nvm,nicle erti h aea n e ttgo zmahurtywy nfo vhI.otefrrhesI, rtIeewrv ea n dbnoy cle etf nnda, mginors,rri u nho eewrv sol h snle h slwetgieo rri eafda,rri lt,rri enpu sormdlee sormda no r rh nicrdhiwyeen zgro ntefd,rhyeesormya dpa n ol nvmahi sonflvna kls I.cF.eN.nW.nW.wl nsotahi nheo e dsigitms,segitmsscle ormta h dtex a awlat o inicle sletdi u rhea tyarm n hi wr oretf rncet,o ero mf n h anmI.mtyeescr otefrdpa e n eth eepeT.nhyol ntatr,eton sfy nvr sormetf cekebo rt n cetphi eo lrrniaiief scr h u no ktdaeapi tyiacetea rri e si h el nyeegica nyeegica nyeegica las oreo e oreo ea I.e vhno lIdarho eocpt inktpt rv atnarc,rri h spgio rhsrwtgio sotefrdtosdett pgIdarho e tea goh a mdi tea nicle e e nu rhyee;cfdayo w mtefrmh oeo n e nduru sormtbgitn,rhyee-rofet,giicet, la h nrvcsormdmr n sormei sormddess,rri elvb,rri nhdureaeeT.otei ch rv iea uygicle eewrv rri vw,erwdar
ofgio tweuhu airc
aei it
«Франкенштейн»: Режисер Джеймс Вейл. «Юніверсал Пікчерз» («Юніверсал Пікчерз Корп.»), 1931 р.
«Людина, що сміється»: Режисер Пауль Лені. «Юніверсал Пікчерз», 1928 р.
«Можливо, він втрутився…»: Книги, присвячені вікторіанському кіно, удостоюють Секюлера лише побіжної згадки. У Сполучених Штатах винахідником кіно часто називають Томаса Едісона, тоді як у Франції ними вважаються брати Люм’єри, не лише за винайдення пристрою «Синематограф», але й тому, що зорганізували перший колективний комерційний перегляд рухомих картин. Томас Едісон ввів у комерційну експлуатацію салони кінетоскопів[34] у квітні 1894 р., на що французи зазвичай заперечують, що винахід кіно передбачає проекцію картини на екран. Навіть якщо прийняти це як аргумент — що ще питання, — французи теж помиляються. Зустріч Люм’єрів у «Ґран-кафе» була не першою такого роду, адже їй передувало щонайменше дві: 22 лютого 1845 р. маленька місцина в Джерсі під назвою Клейтон стала свідком організації вистави рухомих картинок Джона Роя, а 1 листопада того-таки року Макс Складановський із Берліна повторив те саме за допомогою свого «Біоскопу».
Фактично майже в кожній країні був свій піонер, який проголошував себе батьком кіно. У Польщі, наприклад, батьком кіно вважається Казімєш Прешинський. У 1924 р. він змайстрував пристрій для перегляду і проекції під назвою «Плеограф». Росіяни вважають, що кіно винайшли Любімов і Тимченко. В Англії багато хто гадає, що своїм народженням кіномистецтво завдячує Вільяму Фріз-Ґріну. Однак серед усіх жертв такої несправедливості немає випадку більш кричущого, ніж випадок Оґюстена Секюлера. Його досягнення є беззаперечним, але нещастя, що супроводжували його працю, повергли її в темряву й забуття. З іншого боку, Едісон, «Чарівник з Менло-парку», був скандально відомий своєю безжальною патентною тактикою, яка передбачала і
«Бунтівник без причини»: Режисер Ніколас Рей. «Ворнер Бразерз Пікчерз», 1955 р.
34
Кінетоскоп — рання технологія кінематографа для демонстрації рухомих зображень, яку в 1888 р. винайшов Томас Едісон. На відміну від сучасного кінопроектора, кінетоскоп не давав можливості колективного перегляду на екрані, а був призначений для індивідуального глядача, котрий спостерігав зображення через окуляр. В 1894 р. комерсанти брати Голленди відкрили на Бродвеї салон, у якому було встановлено десять кінетоскопів, призначених для комерційного перегляду короткометражних фільмів. Згодом такі заклади були відкриті в інших містах США і в Лондоні.