У присяжних було достатньо доказів: зброя, гаманець, двоє інформаторів, захист, що базувався на двох непереконливих свідченнях, обвинувачуваний, який, вочевидь, був п’яним і багато чого не пам’ятав. На останньому етапі слухання адвокат Джуніора зателефонував його брату Вілтону та двоюрідному брату. Чоловіки підтвердили, що Джуніор був гарним чоловіком і батьком, не п’яницею, у нього не було свого пістолета і він не стріляв уже багато років.
Присяжні винесли два смертних вироки.
За усі вісім днів, які тривав процес, суддя Макдовер, яка вперше вела справу про зумисне вбивство, підтримала сторону обвинувачення за всіма пунктами. Вже саме тільки рішення про зміну місця слухання було повною зневагою до прав Мейса. Суддя надала цілковиту свободу висловлювання державним свідкам і постійно відхиляла протести захисту. Коли ж показання давали свідки захисту, суддя задовольняла майже кожен протест обвинувачення. На те, як вона вела засідання, неодноразово подавали апеляції, деякі скарги передали до вищих установ. Та, незважаючи на це, на кожному суді вирок підтверджували.
Усі дві з половиною години шляху до в’язниці Лейсі думала про Г’юго. Трохи менше ніж два місяці тому вони їхали туди разом, обоє сонні, пили каву, яка не давала їм заснути. Вони говорили про те, що не довіряють Маєрсу, і загалом про його теорію великої змови. Тоді вони вперше зізналися собі, що це може стати небезпечним.
Якими ж наївними вони були.
Лейсі приїхала в округ Бредфорт, далі повернула за знаком, що вказував напрямок до міста Старк, і зрештою під’їхала до в’язниці. Приблизно півгодини вона витратила, щоб дістатися у крило Q. Був понеділок, полудень, жодних інших адвокатів на місці не було. Вона чекала п’ятнадцять хвилин у маленькій конференційній кімнаті, поки не з’явився Джуніор, закутий в ланцюги. Охоронці зняли кайдани, й чоловік зайняв місце по той бік пластикової стіни. Він підняв слухавку, усміхнувся і сказав:
— Дякую, що прийшли.
— Вітаю, Джуніоре. Приємно бачити вас знову.
— У вас гарний вигляд, незважаючи на те, що сталося. Сподіваюсь, ваші рани уже загоїлися.
— Принаймні волосся відростає, і це найважливіше.
Він усміхнувся. Сьогодні Джуніор був більш жвавим, більш налаштованим на діалог. Лейсі подумала, що йому, мабуть, дуже кортить зустрітися зі своїми адвокатами. Вперше за багато років у смертника з’явилася надія.
— Співчуваю з приводу вашого друга Г’юго, — сказав Джуніор. — Мені він подобався.
— Дякую.
Насправді їй не хотілося говорити про Г’юго, але у них було вдосталь часу, щоб поговорити про все. Лейсі розповіла, що родина Г’юго добре тримається і намагається пережити це горе, але їм дуже важко. Джуніор розпитував про аварію, як і де вона сталася та чи щось уже з’ясували. Він сумнівався, що то був нещасний випадок, і Лейсі підтвердила його здогадки. Мейс не міг зрозуміти, чому ніхто не розслідує смерть Г’юго. Обережно добираючи слова, дівчина натякнула, що, можливо, все невдовзі зміниться. Вони говорили про Вілтона, Тодда Шорта, адвокатів з Вашингтона і трохи — про його життя у камері смертників.
Після тривалої паузи, однієї з багатьох, Джуніор сказав:
— Вчора до мене приходив відвідувач, якого я ніяк не очікував побачити.
— Хто ж це був?
— Чоловік на ім’я Ліман Грітт. Чули про такого?
— Так, ми навіть бачились, хоча цієї зустрічі я й не пам’ятаю. Мені розповідали, що він був у рятувальній команді, яка працювала на місці трагедії й доставила мене у лікарню. Якось я приїжджала до нього в офіс, щоб привітатися і подякувати, але на той час його вже звільнили. Дуже підозріло.
Джуніор усміхнувся й нахилився ближче:
— Усе це підозріло, Лейсі. Механізм запустили, тож будьте обережною.
Вона знизала плечима, і він продовжив.
— Грітт хороший чоловік. Він виступав за казино, тому колись ми були по різні боки барикади. Але у нас є спільне минуле. Мій тато і його дядько росли разом у хатинці за межами резервації. Вони були мов брати. Не скажу, що зараз родини дуже близькі, адже ми посварилися через казино. Проте у Грітта є совість і він знає про корупцію. Вождь йому ніколи не подобався, а тепер Грітт просто зневажає його самого і його родину. Син вождя став констеблем, а тому будь-яке розслідування у справі аварії не має сенсу. Про все уже подбали, я думаю, ви мене розумієте. Однак Грітт знає правду і вважає, що має достатньо доказів. Саме тому він хоче з вами поговорити.
— Зі мною?
— Так. Він думає, що може вам довіряти. Грітт не вірить місцевим хлопцям в окрузі Брансвік, як і в те, що вони візьмуться за цю справу. Ви, мабуть, уже здогадалися, що ми обережно ставимося до чужинців, особливо до тих, зі значками. Проте у Грітта є якісь докази.
— Які саме?
— Він не сказав, або просто не захотів про це говорити. В цих стін є вуха, тож ми були обережними. Зрозумійте, Лейсі, Грітту погрожують. У нього дружина і троє діток, а вождь та його команда добре вміють залякувати. Усе плем’я живе у страху, тому люди зайвого не базікають. Плюс завдяки казино життя таки поліпшилось, тож навіщо їм шукати пригод?
Лейсі дуже сумнівалася, що наглядачі підслуховують розмови між адвокатами та засудженими до смертної кари в’язнями. Та раптом вона усвідомила, що зустріч із Гріттом відбувалася в іншій частині крила Q. Адже Грітт не був адвокатом.
— Чому він вирішив, що може довіряти мені? Ми ж ніколи не спілкувались.
— Бо ви не коп, і ви перша людина, що ступила на територію резервації й почала ставити запитання. Ви і містер Хетч.
— Гаразд. Яким чином ми можемо зустрітися?
— Вілтон усе влаштує.
— І що далі?
— Ми із Гріттом домовилися, що я зателефоную Вілтону і він про все подбає. Це якщо ви й справді хочете з ним поговорити.
— Звісно, хочу.
— Тоді я зв’яжусь із Вілтоном. Гадаю, мені не слід вам нагадувати, що тут потрібно діяти дуже делікатно. Усі налякані. За Гріттом стежать, як, мабуть, і за Вілтоном.
— Гадаєте, вони, ким би ці люди не були, знають, що Тодд Шорт знову в місті?
— Я так не думаю. Мої адвокати зустрічалися з Шортом сьогодні вранці далеко за межами резервації. Якщо він дотримає обіцянки і відмовиться від попередніх свідчень, ця звістка розлетиться дуже швидко. У момент, коли це станеться, він перетвориться на мішень.
— Вони не можуть так просто продовжувати вбивати людей, Джуніоре.
— Вони вбили вашого приятеля містера Хетча, Сона і Ейлін. Мабуть, ці люди подбали й про Роблеса, іншого інформатора, хай спочиває з миром.
Не кажучи вже про Грега Маєрса.
— І вони дозволять державі вбити мене. Вони ні перед чим не зупиняться, Лейсі. Не забувайте про це.
— Не забуду.
Селзмен і його помічник на ім’я Фуллер прибули після першої години. На них був повсякденний одяг кольору хакі, на ногах — лофери, що дуже відрізнялося від притаманного їм ділового стилю столичних адвокатів. Тисяча юристів їхньої фірми працюють на всіх континентах. Вони безкоштовно захищають засуджених вбивць, за що отримують похвальні, навіть захоплені відгуки. Лейсі прочитала про фірму в інтернеті і буда вражена тим, скільки людських ресурсів задіяно в боротьбі зі смертною карою.
Зустріч із Тоддом Шортом пройшла ідеально. Інформатор записав двогодинне відеосвідчення, у якому зізнався, що уклав угоду з поліцією та прокурором і в обмін на фальшиві покази отримав пом’якшений вирок і гроші. Адвокати стверджували, що він говорив переконливо і мав вигляд людини, що розкаюється. Джуніор завжди ненавидітиме хлопця, завдяки якому опинився у в’язниці, втім, він був радий, що той змінив своє свідчення.
Селзмен розповів, що він і Фуллер відразу звернуться із петицією про перегляд справи в суді й будуть домагатися відстрочення смертної кари. Коли таке рішення буде прийнято, вони підуть до генерального прокурора, а далі, якщо буде потрібно, то й до федерального суду. Потенційний судовий процес спричинить величезний скандал, і Лейсі це бентежило, але Селзмен проходив через подібне не раз. Він був досвідченим експертом у процедурах «габеас корпус»[3] і просто випромінював впевненість, яка одразу ж передавалась іншим. Він поставив собі за мету домогтися нового суду, який відбудеться далеко від Клаудії Макдовер, що відстоює лише власні інтереси.
3
Габеас корпус (англ. Habeas corpus) — законодавчий акт, що визначає правила арешту та притягнення до суду обвинувачуваного у злочині й надає суду право контролювати законність затримання та арешту громадян, а громадянам — вимагати початку такої процедури.