Інґа в розмові була дуже ніжною і, за матеріалами ФБР, весь час зверталася до Джека: «Коханий, серце, красунчику і крихітко Уайлдер»[58]. Джек спитав, коли вона приїде у Чарлстон. «За три-п’ять місяців, — піддражнила його Інґа. — Або ж коли ти справді захочеш мене побачити». Джек відповів, що хоче просто зараз. Він похвалив одну з її останніх колонок, але Інґа заперечила, що вважає її «жахливою». Натомість Джек зазначив: «Ти не знаєш, що добре, а що ні». Інґа, все ще в грайливому настрої, зауважила: «Я знаю, що ти — добрий і водночас збіса поганий». Такі слова змусили Джека жадати її в Чарлстоні просто зараз. Інґа пообіцяла приїхати в п’ятницю{669}.
З огляду на ускладнення в готелі Fort Sumter, цього разу Інґа збиралася зупинитися в Francis Marion. Але якщо вони з Джеком сподівалися, що це завадить небажаному стеженню, то помилялися. ФБР, яке прослуховувало її телефон і квартиру, знову домовилося із патріотичним персоналом готелю про встановлення жучків у тамтешньому номері.
Перш ніж поїхати у Чарлстон, Інґа змогла зустрітися із Джековим дідом по матері — легендарним колишнім конгресменом і мером Бостона, Джоном Френсісом «Медовим Фітцем» Фітцджеральдом. Інґа і Кік приєдналися до нього за ланчем в залі House, де «Медовий Фітц» почав співати (як часто робив) пісню «Прекрасна Аделайн». Він полонив Інґу, яка присвятила йому колонку і заявила: «Довкола нього ніби завжди сонячне світло»{670}. Не дивно, що і Фітцджеральд, який на посаді мера мав сумнівну, жваво обговорювану інтрижку із грудастою папіросницею «Бувай!» Райан, теж захопився Інґою{671}. Він спитав Кік, чи її подруга заміжня. Кік відповіла, що нічого не знає про особисте життя Інґи.
Того вечора Інґа зателефонувала Джеку розповісти, як їй сподобався його дідусь. Коли вони вже домовилися назавтра зустрітися у Чарлстоні, Інґа спитала, коли Джек поверне борг і приїде у Вашинґтон. Той відповів, що й гадки не має, коли отримає дозвіл подорожувати, бо «Ти ж знаєш, як складаються справи». Інґа сказала: «Ні, не знаю. Ти завжди такий збіса потайливий, а я єдина, хто нічого не відає»{672}. Цей сердитий діалог передрікав, що візит у Чарлстон не стане таким самим приємним, як попередні.
Джек дедалі глибше переймався тим, як роман з Інґою впливає на його репутацію, і щоразу дужче хотів піти на війну. Лем Біллінґс здивував його, повідомивши, що про зв’язок з Інґою відомо ширше, ніж уявляв Джек. Біллінґс сказав, що його мати, мешканка Балтимора, чула від подруги про «великий роман, який хвилював вашинґтонський світ, в якому один із синів Кеннеді закохався до безтями у надзвичайно вродливу і чарівну данську журналістку, але позаяк нещасна дівчина вже кілька разів була заміжня, то одружитися з коханим для неї стало проблемою»{673}. Якщо раніше Джека приваблювала ідея, що Інґа могла тихцем анулювати свої попередні шлюби і вони б побралися на свій страх і ризик, то розповідь Біллінґса змусила його усвідомити, що це неможливо. Вже занадто багато людей знало про минуле Інґи.
Джека також здивувала і потішила звістка, що Біллінґс незабаром поїде в Африку служити в Американській польовій службі — воєнізованому медичному корпусі, куди набирали випускників університетів, яким відмовили в армійській службі. У Біллінґса був поганий зір{674}. Хоча Джек тішився за друга, його зачепило, що той, визнаний непридатним для армії (що могло статися і з Джеком), все одно потрапляв до зони бойових дій, а він так і застряг на «нудній, тупій, смердючій» кабінетній роботі в Чарлстоні. «Він хотів служити в регулярних військах, — згадував Біллінґс»{675}.
Коли Джек побачив листа, надісланого Клер Бут Люс його батькові, він ще більше зажадав переведення на корабельну службу. У Люс із Джозефом Кеннеді на посаді посла США в Лондоні був тривалий роман, і вона, як раніше і Глорія Свонсон, ледь не стала неофіційним членом родини Кеннеді. Інґа вважала, що Люс подобався Джек і навпаки, і виявилося, мала рацію. Якось Люс організувала побачення Джека зі своєю дочкою Енн, але коли той приїхав по неї, то «викликав більше зацікавлення у матері»{676}.
58
Патрисія «Крихітка» Уайлдер, танцівниця з Джорджії, скандально відома своїми походеньками в нічних клубах Нью-Йорка, ймовірно, і послужила прототипом Голлі Ґолайтлі у новелі Трумена Капоте «Сніданок у Тіффані». Невідомо, у чому полягав жарт, коли Інґа назвала Джека «крихіткою» за аналогією з нею.