Ще одна працівниця Times-Herald вирішила внести свою лепту в перемогу, і це не випадково збігалося з її іншим палким сердечним бажанням. Кік зізналася Джеку, що зрозуміла, як сильно кохає Біллі Кавендіша — маркіза Гартінґтонського, і хоче бути його дружиною. Вона планувала повернутись у Великобританію працівницею Червоного Хреста, але Джек закликав її забути маркіза Гартінґтонського. «Я наполегливо не раджу їхати у Англію одружуватися з англійцем, — писав він. — Настав час писати некролог Британської імперії»{738}. Невідомо, чому Джек вважав, що майбутнє імперії мусить бути ключовим для шлюбу двох закоханих людей, але Інґа зауважувала, що він занадто довіряв розуму і замало серцю.
Третього червня 1942 року суд другого судового округу штату Невада задовольнив позов Інґи про розірвання шлюбу з Фейошем на підставі «умисного залишення» на понад річний термін. Фейош не бачив Інґу впродовж своїх понад двох років у Перу{739}. Інґа та її адвокат у справі Берт Ґолдуотер — далекий родич майбутнього сенатора від Арізони Баррі Ґолдуотера, не вимагали аліментів, ще кілька місяців тому вони з Фейошем домовилися, як розділять власність і статки.
У своїй ухвалі суд постановив, що, оскільки розлучення набуло остаточної сили, немає жодних перешкод для повторного шлюбу. Фейош прийняв це близько до серця. 22 червня, менше ніж через три тижні після розлучення з Інґою, він одружився в Балтиморі з Маріанною Арден, яка останні півроку була його коханкою[61]. Уолтер Уїнчелл відгукнувся про це в своїй колонці, називаючи Арден «чудовою віденською піаністкою-співачкою», зазначивши, що «вашинґтонська журналістка… забезпечила шлюб поїздкою в Ріно»{740}. Вона вже вдруге опинилася в колонці Уїнчелла, але тепер і Фейош потрапив туди, що з сарказмом називав «гучною появою у царині журналістики США».
Розділ 55
«Він схожий на кульгаву мавпу»
Інґа сподівалася, що її розлучення із Фейошем, яке перервало її зв’язок із Акселем Веннер-Ґреном, покладе край стеженню ФБР. Як і прогнозував Джек, незабаром її в цьому розчарували. Бюро справді збиралося припинити справу, але в президента Рузвельта були інші плани.
Кілька агентів, що займались Інґою, як і сам Джон Едґар Гувер, почали сумніватися в її практичній користі. Вони вже майже п’ять місяців стежили за нею, і хоч екзотичне минуле та активне світське життя Інґи обіцяли щось цікаве, конкретних доказів шпіонажу не було.
На додачу до її розлучення із Фейошем (і заразом із Веннер-Ґреном), роман Інґи з Джеком здавався закінченим, а це означало, що вона вже на спить із офіцером УВМР. Будь-хто, прослухавши плівки розмов (або прочитавши їхню розшифровку) Інґи щодо цих подій, зрозумів би, що вона прийняла важкі і вистраждані рішення, а не просто діяла холоднокровно, з хитрістю досвідченої шпигунки, збиваючи зі сліду переслідувачів.
Едвард Тамм — заступник директора Бюро, вважав саме так. Він радив Гуверу «закрити» розслідування справи Інґи і «доручити направити у ФБР заключну доповідь»{741}. Спершу Гувер погодився з його рекомендацією{742}. Приміром, Френк Уолдроп ніколи не розумів, чому ФБР взагалі вважало Інґу реальною підозрюваною. «Скажу так: я ніколи не думав, що у Гітлера тут була розгалужена агентура, і якщо в цьому плані він покладався на Інґу, то достоту не розумів, що робить»{743}.
Тим часом ФБР все ще лишалось організацією, яка контролювала контррозвідку в Латинській Америці. Наприкінці квітня Гувер надав Рузвельту звіт Бюро стосовно проникнення нацистів у західну півкулю. Туди він долучив доволі незвичне твердження одного інформатора ФБР (з огляду на логістику), що «будь-яке можливе німецьке вторгнення у Південній Америці почнеться з витоків Амазонки, бо якщо експедиційні війська там закріпляться, їх буде надзвичайно важко звідти вибити»{744}.
Звісно, Фейош провів більшу частину останніх двох років саме у витоках Амазонки, тож Гувер передав Рузвельту, що ФБР вважає його нацистським агентом, а його перуанську експедицію, організовану і оплачену Веннер-Ґреном, — прикриттям, попри відкриття загублених міст інків. «Його дружина, яка з ним зараз розлучається, вважається колишньою фавориткою Гітлера, — нагадав президентові Гувер. — Нині вона веде колонку в Washington Times-Herald під ім’ям Інґа Арвад»{745}.
61
Як й Інґа, Арден була непересічною жінкою. З часом вона напише понад сто пісень і випустить новий альбом у 2012-му в 99 років!