Його фільми були останнім свідченням архаїчних суспільств, які незабаром безповоротно зміняться під впливом новочасних технологій. Не маючи класичної фахової вищої освіти, тепер Фейош вийшов на новий кар’єрний шлях піонера-антрополога, що дав йому престиж, якого він так прагнув. На якийсь час думки про переїзд до Америки було відкинуто, бо Фейош пристав на щедру пропозицію від Svensk Filmindustri (Шведська кіностудія) і далі знімати етнографічні документальні стрічки.
Отримавши свободу їхати куди заманеться, Фейош вибрав Голландську Ост-Індію, нинішню Індонезію — архіпелаг з понад 17 тисяч островів, населених сотнями різних етнічних груп. Під час мандрівки він також планував набрати живих комодських варанів для зоопарків Копенгагена і Стокгольма. Найбільші в світі ящірки стали відомі європейцям лише чверть сторіччя тому.
Також мали бути відвідини Гонконгу, Китаю, Японії, Кореї, Філіппін, Сіаму (сьогоднішнього Тайланду) і Нової Гвінеї — і цього разу (на відміну від Мадагаскару) з ним поїде Інґа.
З власними планами Інґи писати і продавати статті про свої майбутні пригоди різним данським виданням усе складалося добре, бо Фейош обрав для неї дві чільні ролі в цій експедиції. Перша: вона мала бути радисткою групи, тож істотну частину лютого 1937 року Інґа провела, вивчаючи азбуку Морзе і короткохвильовий передавач. Фейоша вразило, як швидко і добре вона цьому всьому навчилася. Такі знання будуть вирішальними, якщо експедиція потрапить у халепу десь глибоко в джунглях. Другим завданням Інґи стала посада «помічника кінорежисера»[37]. Її робота полягала в тому, щоби за всім слідкувати, вести детальні нотатки про відзнятий матеріал і переконуватися, що все правильно підписане і готове для подальшого монтажу.
В уяві Інґи ці призначення означали, що Фейош збирався зробити її повноправною партнеркою не лише в цій експедиції, а і в своїй новій кар’єрі, що обіцяло купу екзотичних пригод. Однак їхні стосунки не ґрунтувалися на рівності. Фейош був на 16 років старшим за Інґу, до якої в листах зазвичай звертався «моя мила дитинко» чи «моя кохана крихітко»{419}. Під цим розумілася не так ніжність, як постійне нагадування його вищого статусу в їхньому союзі.
Фейош і його команда, яких данський журнал Familie Journalen («Сімейний журнал») назвав найбільшою етнографічною експедицією, яку коли-небудь фінансувала скандинавська компанія, відплив зі шведського Ґьотеборґа 24 лютого 1937 року на борту пароплава Canton — корабля з водотоннажністю шість тисяч тонн, який належав шведській Східноазійській компанії.
Проте одного члена на борту команди ще не було. Інґа все ще збирала свої речі, і сіла на корабель на тиждень пізніше в Гамбурзі. Попри пересторогу Константіна фон Нейрата про те, що відмова стати нацистською шпигункою може призвести до арешту, вона, вочевидь, вважала, що швидке перетинання кордону, щоб дістатися німецького порту, несе в собі мінімум ризику. Звісно, у Familie Journalen не знали про неприємності Інґи з нацистами, але зазначили, що «потрібна відвага» для того, щоб зануритися в джунглі на два роки{420}.
Однак смертельна небезпека чигала на Інґу ще біля європейських берегів. Наприкінці зими в північній Атлантиці бушують шторми, а морська хвороба Інґи виявилася такою сильною, що в її блювотинні знайшли сліди крові. Фейош побоювався, щоб це не було чимось значно серйознішим. Навіть коли хвилі спали, і вони зайшли у Середземне море, вона все ще не могла нормально їсти. Схудла до 49 кілограмів зі зростом 176 сантиметрів, тож Фейош збирався висадити її на берег в Порт-Саїді на вході у Суецький канал, а потім відправити додому в Данію{421}.
Можливо, через загрозу, що її залишать, стан Інґи різко поліпшився. Вона «їсть за двох», щасливо повідомляв Ользі Фейош{422}. Тепер у водах Індійського океану з його гладкою поверхнею, «як у більярдного столу», Інґа насолоджувалася подорожжю, щодня вправляючись у французькій «зі старою леді з Бельгії, що мандрувала до Гонконгу». Фейош також використовував час на борту судна, щоб навчити Інґу стріляти з невеличкої гвинтівки, і подібно до того, як добре вона впоралася із радіо, тепер його вразило, як швидко вона змогла «зробити справжній постріл… вона жваво поцілює в пенні»{423}.
Листи Фейоша до Ольги під час мандрівки відкривають його незвичні стосунки із тещею, якій він часом здавався ближчим, ніж дружині. Називаючи Ольгу «мор» («мати») і підписуючись у листах до неї як «твій хлопчик Пол», він відкривався їй так, як не робив цього зі своєю жінкою. Дивно, але він вважав за потрібне повідомляти, як часто вони з Інґою сварилися, і, схоже, полюбляв викликати незгоду між матір’ю і дочкою.
37
З початком розвитку кіноіндустрії таку роботу вважали секретарською і зазвичай доручали жінкам; сьогодні це називається «другий помічник режисера».