Під час відпочинку в Товаристві Гелени Мей[40] — елегантному «клубі-резиденції» для неазійських бізнес-леді без супроводу, розташованому на відомій гонконгській Ґарден-роуд, в Інґи взяла інтерв’ю британська кореспондентка Мьюріл Льюїс. Льюїс завзято писала, що жоден прикметник «не зможе бути достатньо екстравагантним» в описі Інґи, «але у мене є страх дешевих перебільшень»{445}.
Льюїс не очікувала побачити Інґу в Гонконзі, коли її чоловік прямував на острів Комодо, бо вважала, що у тої було не лише «прагнення “робити справи”, як того бажала мати, а й здібності “досягати результатів”». Інґа заявила: «Я полетіла б на місяць, щоби бути з моїм чоловіком», але зауважила, що Фейош дбав про її безпеку{446}. Комодські варани в довжину сягали трьох метрів, важили до 90 кілограмів і могли перебити ногу людині лише помахом хвоста. Фейош добре все передбачив: мандрівка виявилася катастрофічною.
Вже саме плавання на борту пароплава de Klerk, що перевозив домашню худобу, було доволі неприємним. «Сморід на палубі від купи коней, курок, качок і корів неможливо описати»{447}, — писав Фейош Інзі. Але головною проблемою була висадка на берег острова. Комодо — частково ізольований, бо його омивають океанські течії зі швидкістю десять вузлів{448}. Коли із судна перекинули трап, яким Фейош і його команда мали висадитися, капітан не розрахував припливу, і трап розтрощило об прибережні скелі. Більшість припасів експедиції, разом із питною водою, пішли на дно{449}.
Використовуючи застарілі мапи, Фейош і його люди не могли знайти джерел прісної води і почали побоюватися перспективи повільної смерті в муках від зневоднення{450}. Але тієї ночі один із товаришів режисера помітив у морі кілька вогнів. Спершу Фейош відмовлявся вірити, що це може бути судно, бо острів лежав на віддалі від морських шляхів, але вони усе ж одразу розклали багаття. З корабля відповіли на сигнал, а вранці прислали шлюпки за Фейошем і його людьми{451}. Цікаво, що це був de Klerk — він повертався і проходив повз острів, уникаючи бурі. «Це було справжнє диво», — сказав, як завжди стримано, Фейош{452}.
Через кілька тижнів він повернувся на Комодо, вже на тубільських човнах із місцевими гідами, з достатньою кількістю води, і зловив трьох живих варанів[41]. Інґа хотіла долучитися до експедиції, але Фейош знову наполіг, щоб вона відпочила цього разу на шведській кавовій плантації на Сумбава. Там вона насолоджувалася рутиною щоденних прогулянок, поїздок і купання («звісно ж, по-данськи, тобто коли ви виливаєте на себе воду з маленького черпака»), а також вечорів ігор у бадмінтон і карти за келихом хересу{453}.
Після місяця такої одноманітності Інґа була готова долучитися до Фейоша у його наступній планованій пригоді в Сіамі. Він зізнався, що майже самогубний досвід на Комодо навчив його марно не ризикувати, і щоб дотримати власної обіцянки, він пояснив Інзі, що це означало «Відтепер ти будеш зі мною», додаючи великими літерами для виразності: «ВКЛЮЧНО З НОВОЮ ГВІНЕЄЮ!»{454}. Однак того самого дня, коли він побожився Інзі, то також пообіцяв у листі схвильованій Ользі: «Я однозначно запевняю, що вона НЕ поїде до Нової Гвінеї, поки я тут щось вирішую»{455}.
Тож Фейош порушив свою обіцянку Інзі і відмовився брати її із собою до наступного пункту — міста Чанґ-Май в горах поруч із бірманським кордоном. Поки він мандрував на північ для зйомок диких слонів, слідуючи за погоничем цих тварин, який став головним героєм найвдалішого фільму режисера, знятого в азійській експедиції, вона залишилися у Бангкоку, але в ще одному вишуканому готелі, що могло пом’якшити біль від розставання.
Чоловік знову запевнив Інґу, що лишає її задля її ж блага. Він сказав, що це гірська місцевість і більшість краєвидів там нечіткі через туман, явно хапаючись за будь-які причини, чому вона має радіти, що не опиниться поруч з ним. Крім того, сказав він, «люди там такі самі, як і в Бангкоку»{456}.
Обставляючи свою відмову дозволити Інзі піти з ним у бій як щире лицарство, найімовірніше, що Фейош вважав її присутність завадою роботі. На нього дуже тиснуло правління Svensk Filmindustri, члени якого виказали невдоволення відзнятим матеріалом (і рахунками), уже надісланим Фейошем до Швеції. Компанія відправила йому нового оператора і помічника режисера на ім’я Ґуннар Скоґлунд із завданням взяти під контроль дорогу експедицію.
41
Як повідомляв Фейош, тварини недовго жили в неволі. Одна з них у Копенгагенському зоопарку проковтнула кришку від пивної пляшки, яку відвідувач кинув до клітки, і та пробила їй кишківник. (John W. Dodds, The Several Lives of Paul Fejos, стор. 60–62).