З огляду на те, що Джек був сином колишнього посла Джозефа Кеннеді, а також увагу, яку б привернув військово-морський трибунал, перемогла твереза думка. Вирішили, що найкращим варіантом буде просто швидко відіслати Джека з Вашинґтона і, якщо можливо, тримати його подалі від Інґи. З цією метою Джекові заборонили від’їжджати з чарлстонської військової верфі далі, ніж на 110 кілометрів, що означало — жодних поїздок у Вашинґтон без спеціального дозволу, хоча, звісно, УВМР не могло б утримати Інґу від поїздок у Чарлстон{571}.
Тим часом Джозеф Кеннеді подзвонив Джекові обговорити колонку Уїнчелла, його швидке переведення і як все це може вплинути на його стосунки з Інґою.
Оцінюючи серйозність роману Джека та Інґи, мусимо зауважити, як війна з її переживаннями підсилила емоції і стиснула час для мільйонів, чиє життя цей конфлікт поставив із ніг на голову. Загальним гаслом тих днів було «Carpe diem»[51], а масова культура зосередилася на тому, як швидко початкова пристрасть може перерости в глибокі почуття. У стрічках, подібних до «Годинника» 1945 року з Джуді Ґарленд і Робертом Уолкером, показували, що це може статися менш ніж за день. Натомість Інґа з Джеком мали у своєму розпорядженні безкінечні два місяці для поглиблення своїх стосунків.
Можливо, як і Джон Уайт двома місяцями раніше, на початку їхніх стосунків ані Джек, ані Інґа не думали, що зв’язок буде серйозним. Вони не просто дедалі більше усвідомлювали свою дивну сумісність, яка поглибить їхні стосунки попри зовнішній вплив, але за ці два місяці, доки вони зустрічалися, змінився й весь світ. Ба більше: через розслідування ФБР і колонку Уїнчелла, вони вже пройшли через стрес, який лише зміцнює стосунки, якщо не може їх знищити.
Друзі і родина знали, яким сильним став цей зв’язок. Торберт Макдоналд запевняв Інґу, як багато вона значить для Джека і як сильно її кохання його змінило, а тепер він говорив Кеннеді, якою відданою йому є Інґа. Макдоналд писав Джекові, що недавно бачився з Інґою у Вашинґтоні і «мав довгу розмову на єдину тему — стримував нудоту якомога довше, щоб виконати роль твого посланця. Вона або шалено тебе кохає, або всіх дурить. “Як він, що він сказав, і т. д. і т. ін.”»{572}. Тим часом Кік сказала Інзі, «що збожеволіє, якщо та не припинить весь час говорити про Джека»{573}.
Зіштовхнувшись із ревнивим чоловіком, осудом родини, розслідуванням ФБР, а тепер ще й з вимушеною розлукою, Інґа і Джек вже неодноразово зрозуміли, що, як Ромео і Джульєтта, вони є нещасними закоханими. їхнє кохання дістало ту глибину і пристрасть, яких би не було за інших обставин — і таких почуттів уже більше не буде в їхньому житті. Тож в оцінці серйозності намірів Джека та Інґи залишитися разом на все життя найважливішим є те, чи надто така можливість хвилювала батька Джека.
Інґа була присутня, коли Джек розмовляв із батьком, і згадувала цю сцену кілька років по тому: «Джон так і не переріс своїх звичок і все ще боявся батька. “Звісно, — питав старий, — ти ж не збираєшся одружуватися з нею, чи не так?” Джон хоче все пояснити, але відчуває, що не може зробити цього по телефону. Він смиренно відповідає: “Чесно, тату, я не знаю. Вона така чудова дівчина”»{574}.
Згодом Інґа наполягала на тому, що Джек безумовно просив її розлучитися з Фейошем і вийти за нього. Він навіть консультувався зі священиком, як можна анулювати її попередні два шлюби, щоби була можливість побратися з Інґою за католицьким обрядом. Тодішні джерела ФБР теж повідомляли, що Інґа «заявила, що пообіцяла вийти заміж» за Джека{575}. Без сумніву, зі стількома шпигунами Джозеф Кеннеді отримав ту саму інформацію.
Однак він вирішив не поглиблювати конфлікт із сином по телефону. Як казала Інґа, батько достеменно розумів, що її не позбутися, якщо киплять емоції, коли вона в кімнаті і може послабити будь-який аргумент Джо-старшого.
Замість цього він запропонував Джекові прилетіти в Палм-Біч розслабитися «і все обговорити». Той відповів, що не впевнений, чи зможе отримати дозвіл, перш ніж відрапортує з місця свого нового призначення. Батько відповів: «Думаю, я можу смикнути для тебе за кілька мотузок». За словами Інґи, при цьому в голові Джека прояснилося, і він почав серйозно замислюватися, чи був батько причетним до цього раптового переведення. Йому дали звільнення на кілька днів до початку служби в Чарлстоні, і Джек навідав батька у Флориді{576}.