Гачок міг зачепитися будь-якої миті, вудку могли вирвати з підпорки, щоб запустити підводку. Однак він не підозрював Інквізитора в такому викритті, в тому, що він дозволив простому працівнику зоопарку скомпрометувати його. Вбивця знав, що вони можуть спіймати цього чоловіка; він мав захистити себе. Чи він підкупив його? Залякав? І те, і те? Вони скоро дізнаються.
Він вийшов з ванної кімнати та попрямував до кімнати для допитів. Добрава почала близько десяти хвилин тому, повідомивши підслідному про його права, формат протоколу тощо. Зрештою, вони були посадовцями, і формальності потрібно було виконати, щоб суд міг пізніше розглянути докази під час слухання.
Кімнату охороняв поліцейський у формі, який впустив Марека без жодного слова. Добрава сиділа за столом, вдивляючись у розкладені папери; з іншого боку — Аркадіуш Скалек, з прямою спиною та посмішкою.
— Вам не вдалося втекти, чи не так? — прямо запитав Марек.
— Втекти? — щиро здивувався чоловік. Він відповідав, і це було добре. Найбільше він ненавидів людей, які мовчали протягом усього допиту. Якщо підслідний відповідав, він був готовий діяти.
— Чому строїш з себе дурня? Втекти! — Марек вирішив одразу ж діяти жорстко. Він також мав Ольгерда в рукаві, який спостерігав за допитом з-за одностороннього дзеркала в сусідній кімнаті та мав втрутитися, якщо буде потрібно.
— Перед чим? — запитав чоловік, якого допитували.
— Саме так, перед чим? Перед ким? Перед органами юстиції. Чи, може, хтось тобі загрожував?
— Так, у певному сенсі я тікав. Від бідності та цієї засраної країни. Якщо це можна класифікувати як втеча, то чому б і ні? Це все співпадає.
— А я вважаю, що ти брешеш.
— Ну а мені байдуже, що ти там вважаєш.
— Так і будемо вечора, га?
— У мене є час. Мабуть, бо не знаю, що ви плануєте зі мною зробити.
— О, це дуже просто, досудове ув'язнення, спочатку приблизно на три місяці, а потім побачимо, — сказав Марек, намагаючись не бути єхидним.
— Потім продовжимо ще на три, — додала Добрава оксамитовим голосом, не відриваючи очей від паперів. — Це просто формальність.
— Ти чув? Формальність.
Аркадіуш Скалек зневажливо махнув рукою.
— Тебе це не турбує, чи не так? — спитав Марек.
— Можете замкнути, потім отримаю якусь компенсацію за незаконний арешт. Гроші стануть у пригоді.
— Несправедливий? — сказав Марек, майже театрально здивований. — Але ж, досить справедливий. Ти, мабуть, єдина людина, яка може пояснити дивні події в зоопарку Замосця. Події настільки незвичайні, що в них брали участь леви, якими ти опікував.
— Я опікував ними, це правда. Я наголошую на минулому часі, бо цю роботу кинув. Вона була неприємною, небезпечною та погано оплачуваною. Доглядач з такими документами, як у мене, не призначений для вивозу гною. Ну і повинен заробляти вдвічі більше. Мені підказали, що легко влаштуватися на роботу в зоопарк у Франції, з зовсім іншими бабками, тому я і поїхав. Але по дорозі дізнався, що мене шукає половина польської поліції.
— Здивувався?
— Ще й як? — посмішка не сходила з його обличчя.
— На мою думку, ти поздував за кордон, бо допоміг дуже небезпечному злочинцю вбити іншу людину. Ви підготували місце злочину, знаряддя вбивства, в цьому випадку левів, а потім допомогли здійснити всю операцію.
Аркадіуш Скалек лише знизав плечима.
— Це все, що маєш сказати? – спитав Марек, ще не підвищуючи голосу.
— Не розумію, про що ви кажете. Я пішов з роботи, сів у машину, спакував речі та поїхав на захід.
— І по дорозі взяв лікарняний?
— Це було забезпечення. Якщо там щось не вийшло, я завжди міг повернутися. Це спало на думку саме дорогою.
— Ні, ти не міг повернутися. Ти чудово знаєш, що те, до чого приклав руку, блокує твій шлях назад не лише до Замосця, а й до країни. І чудово це усвідомлюєш.
— Я не розумію, про що ви говорите.
— Я говорю про те, що ти допоміг вбити людину, — Марек нарешті підвищив голос.
Аркадіуш Скалек глянув на нього, примружився і кілька разів прицмокнув, нагадавши поліцейському Бальцерека з телесеріалу "Альтернативи 4"[45].
45
"Вулиця Альтернативи, 4" (