— Закони, Ольгерд.
— Не знаю, чи він злякається.
— Так. Він хитрун і хороший оратор, але боїться судів. Коли лікарі, яких він ображав, подали на нього до суду, він завжди програвав. Через деякий час він просто йшов на угоду, щоб не волочитися по судах суду та не мати поганих статей в пресі. Знаєш, це виглядає жахливо, коли ти будуєш свій бренд на боротьбі з лікарями, а потім доводиться публічно вибачатися перед ними. Суд — єдине місце, де він почувається невпевнено; для нього це асоціюється з невдачею. Вироки там не виносять анонімні ідіоти в коментарях у "фейсбуці", і саме до таких це швидше доходить.
— Ти маєш рацію. Отже, закони.
— Я можу його налякати. Ти ж знаєш, що в цьому я хороша.
— Імідж, який ти розповсюджуєш: холодного професіонала, безсумнівно, подіяв би і на нього.
— Холодної стерви, хотів ти сказати.
— Ні, я не хотів.
— Можливо, і ні, бо ти мене знаєш. На жаль, я і є холодна стерва, а якби була чоловіком, то…
— Вони б назвали тебе шматом хуя. Дякую, добре, за пропозицію, але ти не можеш позбавити мене задоволення особисто принизити цього покидька. Хоча спостерігати, як він корчиться перед тобою, також було б чудовим видовищем, але не цього разу. Я ж маю іноді отримувати задоволення від цієї роботи, чи не так?
— Розумію.
— Подбай про це, я піду поговорити з нашим цілителем.
— Пам’ятай, Ольгерд, лише закони. Не роби дурниць. Нам треба спіймати хлопа, без тебе буде важко.
— Обіцяю, – сказав той і вийшов надвір. Однак він не був упевнений, що зможе дотримуватися свого рішення.
***
Кшисєк подивився на Генрі і чудово зрозумів, що поліцейський ось-ось вибухне. На мить їм здалося, що вони йдуть по п’ятах за Інквізитором, а той здійснив чергову страту в П’ясечні, сусідньому з Варшавою, прямо під носом у переслідувачів.
— Кшисєк! — Генрі то кричав, то стишував голос. — Цей покидьок знайшов собі якийсь покинутий сарай майже в центрі Варшави та влаштував там спалення відьом на вогнищі.
— Знаю, Генрі, — відповів той, його голос все ще був не зовсім сильним. Він все ще відчував, ніби провалив іспит. Він не міг встигати за своїми думками і боявся, що знову вибіжить надвір, щоб знудити.
— Потім він запрошує нас на місце злочину телефоном за номером 112 і залишає повний запис того, кого він щойно підсмажив.
Генрі повторив це втретє, ніби запам'ятовуючи.
— Залишилися ще дві страти, — сказав Кшисєк.
— Про місця яких нам нічого не відомо.
— Абсолютно.
— Через цього Сарну ми були впевнені, що до наступного вбивства ще є час. У мене навіть була ілюзія, що ми спіймаємо цього покидька; ми наближаємося, потроху. Але у нас залишилося лише два вбивства.
— Для жертв це аж два, – вставив Кшисєк.
— Ти розумієш, про що я. Якщо ми не спіймаємо його до закінчення циклу, він може зникнути назавжди. Збігти.
— Виявляється, ми слідчі ні в пизду, – підсумував Кшисєк.
— Не можна заперечувати, ми натрапили на справді хорошого гравця.
— Історія майже всіх серійних убивць – це купа поліцейської роботи і, найчастіше, одна дурна помилка злочинця. Одна помилка, і водночас хороша людина в потрібному місці, яка може помітити цю помилку. Теда Банді[52] спіймали під час зупинки на дорозі. Пітера Саткліффа, також відомого як Йоркширський Різник[53], спіймав патруль поліцейських, коли він займався сексом з повією.
— Ми вже зробили помилку, – сказав Генрі. — У нас також є потрібні люди в потрібний час. Я маю на увазі нас, якщо бути точним. Єдине, чого у нас немає, це часу. На відміну від інших серійних убивць, він вбиває партіями, дотримуючись власного плану.
— Але він повернеться. Ніхто з них не може припинити власну процедуру.
— Він повернеться, — підтвердив Генрі. — І мені хотілося б сказати, що ми будемо чекати на нього, готові та зосереджені, але я не впевнений.
— Ні, Генрі, ми не будемо на нього чекати. Ми зараз його спіймаємо, повір мені.
— Гарні слова, чудове ставлення, але, Кшисю, я залишуся песимістом у цьому плані.
— Ми одержимо його фотографію, я впевнений; у наші дні неможливо працювати повністю безликим. Він відомий подкастер, він працював зі ЗМІ, десь має бути його фотографія, а якщо ні, ми хоча б створимо фоторобот.
— Треба, але у нас обмаль часу.
— Ти повторюєшся, Генрі.
— Гей, я ж песиміст!
— Давай, давай, у тебе має бути хоча б іскра старого полум’я, без цього ми не можемо рухатися далі.
— Кшисю, поки ми проведемо розслідування, зберемо докази, проаналізуємо всю цю справу, ця сволота вже розпалюватиме чергове багаття!
— Можна? — перервав їхню розмову Пйотр Єндриха, який до цього часу стояв осторонь.
52
Тед Ба́нді (1946-1989) американський серійний убивця, різник, ґвалтівник, некрофіл, викрадач, канібал, причетний до вбивства багатьох молодих жінок та дівчат протягом 1970-х років та можливо раніше, визнаний винним у вбивстві в 1974—1978 роках 30 жінок, хоча справжня кількість жертв залишається невідомою і ймовірно перевищує 100. Уважається одним із найжорстокіших серійних убивць в історії США. Страчений на електричному стільці 24 січня 1989 року у Флориді.
53
Пітер Саткліфф (1946-2020) — англійський серійний вбивця. 22 травня 1981 року Саткліфф був засуджений за вбивство 13 жінок та спробу вбивства семи інших. Він відбував 20 покарань довічних ув'язнень. Усі, крім двох його вбивств, відбулися в Західному Йоркширі; інші були в Манчестері.