Поліцейський з відзнакою на шиї, немов у Брюса Вілліса з "Твердого горішка", швидко наближався до Марека, злегка ковзаючи по мокрій траві.
— Марек Шорца? — спитав він, простягаючи руку.
— Так, — відповів той і міцно потиснув руку поліцейському.
— Аспірант Дарек Духович. Нібито, справляюсь з усім цим бардаком, тому тебе і викликав.
— А необхідно було? — з посмішкою спитав Марек.
— О, друже, якщо ні, то або я, або хтось із хлопців зробить тобі ласку. Гарантую.
— Спокусливо. — Він знову посміхнувся, повністю заряджений енергією похмілля. — Покажи мені, що в тебе є.
— Цезарій Валіковський. Ксьондз, парафіяльний священик. Властиве, він тут один. Тобто, був, — пояснив Духович, ведучи прибулого до тіла. — Обережніше, йшов сильний дощ, слизько. Це зіпсувало нам роботу, бо змило і сліди від шин, і сліди від взуття, якщо такі були. Зараз нічого немає. Тільки клієнт.
— Погнилий? — спитав Марек, приймаючи латексні рукавички від офіцера у формі.
— Зашкварений, але свіжачок, ще вчора вранці розмовляв з молодятами про їхнє весілля та передшлюбне навчання.
— Звісно, ніхто нічого не бачив?
— Скрізь тихо, пане комісар.
— Штабний аспірант, — виправив Шорца.
— Але в дорозі?
— Ну, в дорозі. Якщо цей виявиться нормальним трупом, тоді в дорозі. Якщо ж це відкриє новий розділ у цій довбаній історії, на жаль, доведеться почекати.
Вони підійшли до тіла, і Марек надів рукавички. Місце злочину було схоже на багаття, яке вони розпалювали з родиною на своїй ділянці ще до ери шашликів. Випалена трава, а посередині чорна колода. Лише при ближчому розгляді колода набула людських рис: можна було розгледіти голову, ноги та руки, притиснуті до тіла, а точніше, міцно прив'язані дротом. З-під чорних губ, а точніше, їхніх залишків, стирчали оголені зуби. По тілу були розкидані залишки соломи. Все це нагадало Марекові жертв лінчування Ку-клукс-клану в Штатах. Тіло після тортур і страждань, оточене людьми в пластикових фартухах, немов гордими мисливцями.
Один з охоронців підійшов до нього і простягнув кулак у рукавичці до кулака з знак привітання.
— Ян Вітос, коронер[5], – представився він.
— У нас тут корнерів немає, – відповів Марек, стукаючи по кулаку.
Хлопець був схожий на підстаркувату версію Кена[6]. Чорне волосся з легким натяком на сивину за вухами, атлетична статура, прямий ніс і пропорційне обличчя створювали враження надмірно доглянутого. Він, мабуть, викликав заздрість у кожного чоловіка, що автоматично призводило до неприязні та ворожості.
— Дозволь помріяти, — посміхнувся патологоанатом. — Двадцять років на цій роботі, людина вважає, що з нею ніколи нічого цікавого не станеться. На мій погляд, хтось обв'язав попика соломою, обприскав його паливом, потім підпалив і відпустив. Такий собі біг від ката. Але цікаво те, що цей сучий син був настільки далекоглядним, що підклав під солому ще дротяні стяжки, щоб після того, як вона згорить, у хлопця руки не були б вільними. Руки перед собою, надійно зв'язані. На жаль, добрий Господь не врятував свого пастиря. Тип пробіг від цієї установки до лоз тут, потужними зигзагами, а потім перенісся на лоно Авраама. Він сидить одесную від батька і все таке.
— Звідки ця отрута? — спитав Марек, присідаючи біля трупа. Він сам не любив духовенства, але публічно цього не показував.
— Я гей, ненавидимо взаємно.
"Отже, таємницю молодого вигляду розгадано", — подумав Марек. У нього немає дружини чи дівчини, тому ніхто його не дратує, і він не старіє. Він захоплювався хлопцем за те, що він так відкрито говорив про свою сексуальну орієнтацію, особливо в поліції, де це все ще не схвалювалося.
— Якісь думки? — Шорца встав і з посмішкою подивився на "коронера".
— Цей покидьок убив ксьондза. Дивний метод; я десь чув, що так вбивали людей на Волині[7], тож це підхід звірський. Однак, все було розраховано та добре продумано, цього не можна заперечувати». Подробиці після розтину, який відбудеться сьогодні ввечері, бо мені нема чим зайнятися в цей прекрасний, спекотний день.
— А ще щось, так, на відразу?
— Ну... Нічого більше, можливо, і менше. Знаєте, коли ми знімаємо брелока[8], це просто, бо в мене були сотні таких випадків у моєму житті. Повішення — справжній бестселер; минулого року в країні їх було майже чотири з половиною тисячі. Для нас це щоденне явище. Тож я бачу таке, і зазвичай все зрозуміло. Знаєш, про що я?
— Знаю.
— Ну а тут треба було б пошукати експерта з питань спалення людей у копицях сіна чи соломи. Такий побудує справжню історію на основі результатів. Але я спробую, бо... Курва, я ж завжди стараюся, так? Але серйозно, це, чорт забирай, справа, мабуть, і для мене, і для тебе. Я, мабуть, напишу про це професійну статтю, і обов'язково опублікую щось у "фейсбуці".
5
Коронер — в деяких країнах англосаксонської правової сім'ї посадова особа, що спеціально розслідує смерті, які мають незвичайні обставини або які стались раптово, і безпосередньо визначає причину смерті.