Кшисєк отримав електронного листа та побачив два вкладення. Він відкрив перше з них під назвою "Короткий список". Воно містило лише чотири прізвища, а також їхні університети, місця проживання та коротку записку з поясненням причини появи в списку.
Другий додаток мав назву "Довгий список", і відкривши його, хлопець знайшов аж тридцять шість прізвищ. Чудово! У цей самий момент задзвонив його телефон.
— Привіт! Алло! — сказав Блажеєвський. — Телефоную негайно, бо потрібно дещо тобі пояснити.
— Вітаю мого добродія, — радісно відповів Кшисєк.
— Заспокойся, гадаю, мені доведеться провалити твій магістерський захист, щоб все повернулося до норми.
— Приймаю виклик.
— Добре, добре. Немає часу, Кшисєк. Від мене для тебе два списки.
— Так, мені вдалося глянути на них, — перебив той.
— Просто щоб було зрозуміло, я з Яцеком розділив ці списки; ти ж тоді з ним познайомився.
— Я пам'ятаю.
— Так ось, після телеконференції з цими дурнями — тобто моїми друзями, які в поті чола працюють, щоб розгадати таємниці нашого минулого — у нас є перший список.
— Перший? — здивовано спитав Кшисєк.
— Ну, це перша погана новина, бо буде, щонайменше, два списки. Завдяки широкому доступу до знань, кожен, навіть на докторському рівні, хоче довести, що історію фальсифікували, звідси й така кількість імен. Але поділ, який ми запровадили, важливий. Ти там?
— Так, я слухаю, роблю нотатки.
— Я назвав своїх колег дурнями, бо не всі поставилися до всього цього достатньо серйозно і в першу чергу назвали якихось власних академічних ворогів. Знаєш, хтось випередив когось іншого у фінансуванні досліджень чи розкопок, отримав престижну нагороду, грант, стипендію і, не дай Боже, опублікував книгу, яка виявилася успішною. Що ж, тепер у них є шанс підкласти такому невеличку свиню.
— Розумію.
— Ну, знаю, що розумієш, ти не дурень. Ми з Яцеком включили їх до того більшого списку. А кількох, які здаються найбільш релевантними профілю, який ти нам надіслав, ми включили до короткого списку. Якщо у вас буде час, перевірте усіх.
— Все зрозуміло.
— Ми трохи примкнули око на RODO[28], і у тому вас є їхні дані, це має вам полегшити життя. Exitus acta probat[29]. Однак, у мене також є malum nuntium[30], бо це ще не кінець списку. Перевірити це буде важко, але завтра у нас ще один раунд розваг, і знову кілька дурнів розповідатимуть мені жахливі речі про своїх ворогів. Знаєш, всі переконані, що їхній науковий супротивник — убивця, хоча деяким із них було б важко забити маленького голоду, не кажучи вже про людину.
— Невеличке історичне пекло, га? — посміхнувся Кшисєк.
— А йди, пан, нахуй. Я не маю з ними справу щодня, тому забув, який це безлад. Але чого б ви не зробили заради слави приборкувача вбивці? Я просто сподіваюся, що коли про це знімуть фільм, мене зіграє Шон Коннері.
— Аби це не Кароляк[31]!
— Боже борони. Кіріє елейсон.
— Щиро дякую. Не знаю, як вам віддячити.
— Ну, ти міг би організувати для мене якусь державну нагороду. Було б чудово отримати медаль від президента чи когось іншого. Ці професорські дурні позеленіли б від заздрощів.
— Можливо, від головного коменданта поліції?
— Аби тільки у формі та перед камерами.
— Це організувати можливо.
— Ну, тоді я йду запрацьовувати на таку славу. Тримайся, хлопче.
— Ще раз дякую.
— Я надішлю тобі ще одного листа завтра, тож слідкуй за своєю поштовою скринькою. Бувай.
— До контакту.
Кшисєк поклав слухавку і знову переглянув файли.
Чотири прізвища з першого документа нічого йому не казали. Список включав університети лише з двох міст: Кракова та Любліна. Колишня столиця Польщі базувалася на Ягеллонському університеті, тоді як Люблін був поділений між двома вищими навчальними закладами: Університетом Марії Склодовської-Кюрі та Люблінським Католицьким Університетом. Це було цікаво, оскільки ЛКУ мав тенденцію випускати у світ людей, підлеглих Церкві, а ці вийшли якби з-під одного штампу та могли висловлювати свої погляди лише тоді, коли ті відповідали лінії Церкви.
Кшисєк оглянув нотатки, розміщені поруч з іменами, і насправді єдині цікаві нотатки належали докторанту ЛКУ Яну Бардо та одному мешканцю Кракова, пов'язаному з Ягеллонським Університетом, Анджею Ковалякові.
Бардо енергійно пропагував думку, що християни є жертвами антицерковної пропаганди, коли йдеться про євангелізацію, тобто навернення язичників. Він різко виступав проти всіх тих, хто налічував мільйони жертв християнізації Польщі та східних земель, і навіть далекої Америки. Цікаво, що одним з його стовпів була також боротьба з тими, хто звинувачував Церкву в ініціації полювання на відьом. Дійсно, він відповідав шаблону.
28
RODO – (Rozporządzenie o Ochronie Danych Osobowych) – Законодавство про захист персональних даних, що діє в Польщі.
31
Томаш Павел Кароляк (нар. 1971) – польський актор, вокаліст і політичний діяч. У 2008 році Томаш став членом журі на шоу "Як вони співають" (польський відповідник російського дитячого "Голосу"). У 2010 році відкрив свій власний театр під назвою "