— Чудова робота!
Генрі встав, і Кшисєк відчув, що йому хочеться обійняти веселого комп'ютерника, але він зупинився на потиску руки. Януш Стшеха щойно розвіяв усі стереотипи щодо зовнішності, які все ще літали в голові Кшисєка.
Генрі дістав телефон і зателефонував Мареку, попросивши його якомога швидше залучив Ольгерда до дії.
***
Варшава привітала їх сутінками та важкою сумішшю вихлопних газів і гарячого повітря, що відбивалася від чорного асфальту. Після прибуття всі мали годину, щоб підготуватися до зустрічі в Головній Поліцейській Комендатурі на вулиці Пулавській. Знову було вдалося задіяти авіаперевезення, цього разу двома військовими "Совами"[43], які були досить комфортними, хоч і тісними. Ольгерд був єдиним, хто не мав можливості прийняти освіжаючий душ. Дорогою він і Добрава подали запит до Allegro та інтернет-книгарні на отримання даних користувачів на основі інформації, отриманої від Януша Стшехи. Незважаючи на сильний шум у гелікоптері, прокурор ненадовго задрімав під час польоту і тепер прямував на зустріч із Казиміром Барщиком, який наполягав на швидкій розмові. Він стояв перед дверима кафе Cafeteria Italiana у варшавському районі Шмульки, яке, як виявилося відразу ж на вході, мало лише стильну назву.
У меню не було потреби; пропозиції закладу можна було розшифрувати за відбитками кухлів на стільницях, супутніми плямами та купами склянок, чашок та пивних кухлів, складених у маленькому віконці з написом "Повернення посуду". Один погляд на полицю за барною стійкою давав зрозуміти, що заклад спеціалізується більше на дешевому пиві, ніж на ароматній каві. Журек чекав у самому кутку пивної. Журналіст помахав йому рукою. Ольгерд впевнено підійшов.
— Я народився в Шмульках, — сказав Казимір замість вітання, пояснюючи досить непривабливе місце їхньої зустрічі. Вони потиснули один одному руки. — Бажаєте щось замовити?
— Ризик люблю, але не знаю, чи так сильно. Цікавий район, до речі. Чув, що деякі піцерії не доставляють сюди замовлень, боячись місцевих.
— Злі язики, наклепи, — посміхнувся Журек. — Це чудовий район, справжнє розсадник характерів. Кожен майбутній слідчий журналіст, поліцейський чи прокурор повинен провести своє дитинство тут.
— Приємно познайомитися з паном, — цілком щиро сказав Ольгерд, а потім попросив у досить привабливої офіціантки, з не особливо відповідною до закладу уродою, чорної кави.
— Я також хотів познайомитися з вами перед смертю, — відповів журналіст.
— Чиєю?
— Мабуть, моєю. Інквізитор — небезпечна людина, пане прокуроре, надзвичайно небезпечна. Здається, ви це знаєте, зрештою, ви проводите розслідування, але я маю неприємну можливість зазирнути за лаштунки, яку він сам мені дозволив.
— Знаю, Генрі мені все розповів.
— Угу, — підтвердив журналіст, прокашлявшись, і зробив ковток кави зі своєї майже порожньої чашки. — Ця людина схожа на режисера найвеличнішого живого шоу, дуже хорошого режисера, досвідченого, перевіреного. Підозрюю, що він уявляв собі сцену, де я відмовляюся від свого егоїзму, зраджую його та співпрацюю з поліцією. У мене немає ні родини, ні друзів, тому сценарій покарання пропонує єдине можливе рішення: видалення актора зі сцени.
— Але ж я пропонував вам захист, і досі наполягаю на цьому.
— Пане прокурор, у мене є краща ідея. Захист, переховування — я впевнений, що все це буде ефективним, не сумніваюся. Це не перший раз, коли я очікую дій з боку злочинця; зрештою, моя професія пов’язана з постійними іграми з темною стороною. Ви самі знаєте.
— Знаю.
Ольгерд насипав дві чайні ложки цукру в свою каву, аромат якої сповіщав про максимальний потенціал, витягнутий з найдешевшої суміші на ринку.
— Це не про мій страх, — продовжив Журек. — Припустимо, йому знову вдасться втекти. Як довго я проживу під охороною? Ще два роки чекати на його візит? Або що він почне зі мною нову серію, або, що ще гірше, залишить мене на фінал? Ні. Ми повинні покласти цьому край зараз, зловити його, притягнути до відповідальності, можливо, вбити. Ліквідувати його. Незалежно від ціни.
— Ми робимо все можливе, — перебив його Ольгерд. — На жаль, я не можу розкрити деталі розслідування, але поточна ситуація діаметрально протилежна попередній. У нас є зачіпки, інформація та непрямі докази, зокрема від вас.
— Але ж він знову вбив сьогодні, — кисло прокоментував це журналіст.
— Так. Він вам повідомив?
— Так. У мене є фотографії. Звичайно, я негайно надішлю їх вам.
— Це нам дуже допоможе.
— Допомагає це чи ні, але ви робите недостатньо. Ми робимо недостатньо, бо, вступаючи з вами у змову, я відчуваю себе якимось чином частиною всієї операції. А оскільки я вже сказав "А", то час сказати і "Б".