Однак ця операція свідчить і про дещо інше — злочинець знав, як умебльована кімната, і, головне, знав про наявність газової плити — приладу, який ще не дуже поширений у Болгарії.
Думка про це змушує мене залишити кімнату колишнього пожильця й завітати до його хазяйки.
Громадянка Гелева мешкає в сусідній квартирі, теж однокімнатній. Це легко зрозуміти — вона розгородила стіною своє двокімнатне житло, щоб здавати половину площі приїжджим, які мають. багато грошей.
Гелева відчиняє мені після першого ж дзвінка, мабуть, відчуває, що візити цього ранку ще не скінчилися. Вона несамохіть посміхається, щоб трохи приховати свій переляк, і заводить мене до просторої кімнати — гібрида холу, спальні й вітальні, — проте охайної й досить затишної, з гарними, хоч уже й не новими меблями. Господиня вдало доповнює цей інтер'єр, бо й сама, хоч і підтоптана, але ще зберігає сліди колишньої вроди і взагалі бореться з плином років, які рано чи пізно прибивають усіх нас до квартиранта за стіною.
— Прошу сідайте, — знов усміхається вона. — Чи не вип'єте кави?
— В тому разі, якщо вона вже зварена. Дозвольте закурити?
— Звичайно. Я теж курю. А кава вже майже готова.
Це «майже» триває близько десяти хвилин, та я використовую їх активно, бо прочинені двері між холом і кухнею дозволяють нам вести розмову:
— Скільки разів у вас зупинявся Асенов?
— Тричі. Він поселився тут ще під час свого першого приїзду, а що моя квартира йому сподобалася… Я, знаєте, завжди стежу за чистотою…
— Це помітно. А як він проводив свій час? З ким зустрічався? Чи приходив хто-небудь сюди до нього? Взагалі, розкажіть мені все, що ви знаєте про нього.
— Він був скромна людина. Наскільки мені відомо з його телефонних розмов (він іноді забігав до мене подзвонити по телефону), він мав лише ділові стосунки з приводу торговельних угод. Крім його приятельки, до нього більш ніхто не заходив.
— Коєвої?
— Здається, так. Я знаю її просто як Магду.
— А що ви ще знаєте про цю Магду?
— Як вам сказати? Хіба ви не знаєте сучасних дівчат — сьогодні з одним, завтра з другим. Розбещеність.
— Вона збиралася заміж за Асенова, чи не так?
— Може, й збиралася, та не кажи гоп, поки не перескочиш. Асенов був не з тих, що одружуються з такими.
— А чи не чули ви, з ким мала справу Магда, коли Асенов був у Німеччині?
— З такими ж, як сама. Кілька разів я бачила її на вулиці з молодиками, але, правду кажучи, подробицями не цікавилася.
— Зрозуміло. А хто приходить до вас?
— Сусідки, хто ж іще!
Гелева приносить тацю з кавою, ставить її на столик переді мною й сідає, вигойдуючи широкими стегнами, аби показати, що вона ще жінка в самому соку. Протягую їй пачку «Сонця», але вона курить сигарети з фільтром і тому запалює свою. Каштанове — я маю на увазі пофарбоване в каштановий колір — ще густе волосся й випещене біле обличчя справді роблять господиню моложавою, хоч їй, напевне, вже пішов п'ятий десяток. Сподіваюсь, що в неї так само гаразд і з нервами.
— А чоловік хіба до вас не приходить? — запитую, відпивши кави й теж закуривши сигарету.
— Колишній? — Вона невдоволено копилить товсті губи. — Іноді приходить, щоб зіпсувати мені настрій.
— Невже?
— Атож! Тільки й дивиться, як би здерти з мене копійку.
— Чого б це?
— Я була йому винна гроші за квартиру. Колись він допоміг мені купити її, але вже давно…
— Зрозуміло. Що ви можете розповісти мені про вчорашній вечір?
— Ну, звечора в мене була Савова з нижнього поверху. Ми пили каву, теревенили, потім я провела її.
— О котрій годині?
— Десь близько десятої. Трохи прибрала й лягла, але мені не спалося, і я ввімкнула радіо.
— Ви чули, коли повернувся додому Асенов?
— Ще б пак! Тільки-но я вимкнула радіо, аж тут і він прийшов.
— Коли ви вимкнули радіо?
— Десь опівночі, як закінчилася передача.
— А потім?
— Потім нічого. Ще трохи покрутилася в ліжку, але більше нічого не почула.
— Дякую за інформацію, — кажу я, встаючи. — Ага, мало не забув: навіщо ви поставили там газову плиту?
— Бо газова плита вдвоє дешевша за електричну. Та сама розкіш, тільки вдвоє дешевше.
Гелева допитливо дивиться на мене, намагаючись розгадати, чим викликане таке запитання, і, нарешті збагнувши, цілком логічно зауважує: