Великі події обертаються на малих шарнірах.
Пекло чекає
Коли поїзд 4297 виїжджав із Портсмута до Стербриджа, місіс Сіґсбі вивчала справи й показники МНФ дітей, що невдовзі оселяться в Інституті. Один хлопчик й одна дівчинка. Загін Рубінових доправить їх сьогодні ввечері. Рівень МНФ десятирічного хлопчика з Су-Сент-Марі сягав усього 80. Чотирнадцятирічна дівчинка з Чикаґо ж мала цілих 86. Згідно з матеріалами справи, в неї аутизм. Це ускладнить ситуацію як для персоналу, так і для інших пожильців. Якби її показник був меншим за 80, вони б її облишили. Але 86 — цифра неабияка.
Абревіатура МНФ означає «мозковий нейротрофічний фактор». Місіс Сіґсбі досить туманно розумілася на основах хімії, це парафія лікаря Гендрікса, але щось таки петрала. Як і БРМ, базальний рівень метаболізму, МНФ — це певний показник. За ним вимірюється рівень росту й виживання нейронів по всьому тілу, особливо в мозку.
Та жменька людей із високим рівнем МНФ, менш ніж пів відсотка населення, — найщасливіші на світі. Гендрікс казав, що саме таких мав на думці Бог, коли творив людей. Таким майже ніколи не загрожує втрата пам’яті, депресія чи невропатичний біль. Вони рідко страждають на ожиріння або крайні ступені недоїдання, булімію та анорексію. Добре соціалізуються (дівчинка на підході — рідкісний виняток), радше розв’язують проблеми, ніж спричиняють їх (Нік Вілгольм — ще один рідкісний виняток), мають низьку схильність до неврозів на кшталт обсесивно-компульсивного розладу, а також володіють хорошими мовними навичками. У них рідко трапляються головні болі, й ці люди майже ніколи не страждають від мігреней. Холестерин їхньої крові тримається на низькому рівні, хоч би що вони їли. Вони мають схильність до проблем або розладів, пов’язаних із циклами сну, проте компенсують це передрімками, а не снодійними.
Хоча МНФ доволі стабільний, він може зазнавати ушкоджень, іноді навіть катастрофічних. Найчастішою причиною стає те, що Гендрікс називає хронічною травматичною енцефалопатією, скорочено ХТЕ. Наскільки розуміла місіс Сіґсбі, ХТЕ породжують усім відомі струси мозку. Середньостатистичний показник МНФ складає 60 одиниць на мілілітр; футболісти, чий стаж гри становить понад десять років, мають близько 30 одиниць, іноді й 20. Рівень МНФ повільно знижується з природним старінням, набагато швидше в людей, які страждають на хворобу Альцгеймера. Це нічого не важило для місіс Сіґсбі, яка переймалася лише результатами, а за роки її перебування на посаді в Інституті результати були хороші.
Проте її, як і Інститут, як і людей, що фінансують Інститут і тримають його в таємниці ще з 1955 року, турбувало те, що діти з високим рівнем МНФ отримують у дар певні надприродні здібності: телекінез, телепатію або (у рідкісних випадках) комбінацію обох. Самі діти іноді й не здогадуються про ці вміння, бо такі таланти зазвичай приховані. Ті, які знають, — зазвичай високорозвинені телепати, як-от Ейвері Діксон, — інколи здатні застосовувати ці вміння, коли це їм корисно, але решту часу не зважають на них.
Майже всіх новонароджених тестують на МНФ. Дітей на кшталт цих двох, чиї справи місіс Сіґсбі саме читала, відзначають, спостерігають за ними й зрештою забирають. Їхні нерозвинуті здібності вдосконалюють і підсилюють. За словами лікаря Гендрікса, ці таланти також можна розширити, до телекінезу додати телепатію або навпаки, хоча таке розширення не впливає на місію Інституту — його raison d’être[75]. Випадковий успіх цього лікаря з рожевими, яких йому давали в ролі піддослідних кроликів, ніколи ніде не буде записаний. Місіс Сіґсбі не сумнівалася: Данкі Конг побивається через це, хоча й знає, що публікація в будь-якому медичному журналі приведе його до камери в тюрмі щонайсуворішого режиму, а не на вручення Нобелівської премії.
У двері недбало постукали, після чого з-за них вистромила голову Розалінд, чиє обличчя світилося винуватим виразом.
— Вибачте, що турбую, мем, але тут Фред Кларк хоче до вас зайти. Здається, він…
— Нагадай, хто такий Фред Кларк? — Місіс Сіґсбі скинула окуляри для читання й потерла перенісся.
— Один із прибиральників.
— Дізнайся, що йому треба, розкажеш мені потім. Якщо хоче розповісти мені, що миші гризуть проводку, це може почекати. Я зайнята.
— Він каже, що це важливо, й виглядає сильно засмученим.
Місіс Сіґсбі зітхнула, закрила папку й поклала її в шухляду.