Двоє доглядачів з’явилися з… звідкись, місіс Сіґсбі не знала звідки. Її це й не хвилювало. Вони схопили дівчинку за руки.
— Так, заберіть її до кімнати, — промовив Гекль. — Але жодних таблеток. Нам вона сьогодні ще потрібна.
Донна Ґібсон, що якось ділилася була дівочими таємницями з Калішею, коли вони ще обидві перебували в Передній половині, почала кричати й звиватися. Наглядачі потягли її геть, волочучи кросівками по килимі. Уламки спогадів у голові місіс Сіґсбі потьмяніли, затим зблякли. Проте гудіння на шкірі, навіть у зубних пломбах, залишилося. Тут воно не вгавало ніколи, ніби гудіння флуоресцентних ламп у коридорі.
— Усе добре? — запитав місіс Сіґсбі Стекгаус.
— Так. Ходімо вже звідси геть.
— Я теж відчуваю. Якщо від цього легше.
Не легше.
— Треворе, можеш мені пояснити, чому тіла в крематорій треба котити саме через місце проживання цих дітей?
— У Бобограді[82] бобів на всіх фатить, — відповів Стекгаус.
— Що? — не зрозуміла місіс Сіґсбі. — Що ти сказав?
Стекгаус похитав головою, ніби намагаючись прочистити її.
— Вибач. Просто щось стрельнуло в голову…
— Так-так, — озвався Галлас. — Сьогодні тут літає багато… скажімо так, загублених передач.
— Я знаю, що це було, — відповів Стекгаус. — Просто мусив це сказати, та й все. Ніби…
— Давишся їжею, — закінчив за нього лікар Галлас, мовби між іншим. — А відповідь на ваше запитання, місіс Сіґсбі… ніхто не знає. — Він хихикнув і торкнувся кутика рота.
Та вже заберіть мене звідси, подумала вона знову.
— Де лікарка Джеймс, лікарю Галлас?
— У своїй кімнаті. На жаль, їй сьогодні не дуже добре. Але вона передає привіт. Сподівається, ви в порядку, як огірочки, цвітете й пахнете, і теде, і тепе. — Він усміхнувся і знову зіграв Ширлі Темпл («чи ж я не краля?»).
У кінозалі Каліша висмикнула сигарету з пальців Нікі, востаннє затягнулася з недопалка без фільтра, впустила на підлогу й наступила на нього. Тоді обійняла хлопця за плечі.
— Погано?
— Бувало й гірше.
— Від фільму стане краще.
— Ага. Але завжди є завтра. Тепер я знаю, чого мій тато виглядав як гівно варене, коли мав похмілля. А ти, Ша?
— Усе нормально.
Так і було. Лише незначне пульсування над лівим оком. Увечері припиниться. Завтра повернеться, і дуже навіть значне. Завтра це буде біль, перед яким сховаються всі похмілля, які коли-небудь були в тата Нікі (і в її власних батьків, час від часу): рівний тремкий грюкіт, ніби якийсь демонічний ельф, ув’язнений у неї в голові, лупить по черепу, намагаючись вибратися. Вона знала, що навіть це буде не настільки погано, наскільки може бути. У Нікі голова болить більше, в Айріс — іще більше, і біль не минає щораз довше й довше.
Джорджеві пощастило; незважаючи на його потужні здібності ТК, він поки взагалі майже не страждав від болю. Боліло в скронях і в потилиці, говорив він. Але стане гірше. Так завжди буває, принаймні перед самим кінцем. Що потім? Палата «А». Дзижчання. Гудіння. Задня половина Задньої половини. Каліша поки цього не очікувала, думка про те, що з неї зітруть особистість, досі лякала її, але це зміниться. Для Айріс уже змінилося; здебільшого вона виглядала наче зомбі з «І мертві підуть»[83]. Гелен Сіммз майже дослівно озвучувала відчуття Каліші стосовно палати «А», коли говорила, що будь-що краще, ніж вогники Штазі й пронизливий головний біль, який ніколи не вщухає.
Джордж нахилився вперед, повз Ніка подивився на неї ясними очима, у яких відносно не було болю.
— Він вибрався, — прошепотів він. — Зосередьтеся на цьому. І тримайтеся.
— Триматимемося, — підтвердила Каліша. — Правда, Ніку?
— Спробуємо, — відповів Нік і спромігся на усмішку. — Хоча сама думка про те, що людина, яка настільки погано грає в «коняку», як Люкі Елліс, приведе кавалерію, надто притягнута за вуха.
— Може, в «коняку» він і поганенько грає, зате в шахи — чудово, — сказав Джордж. — Тому поки що не зарікайся.
Один із червоних доглядачів з’явився біля відчинених дверей кінозалу. У Передній половині доглядачі носили бейджі, але тут такого не було. Тут доглядачі були взаємозамінні. Не було й техперсоналу, лише двоє лікарів Задньої половини й іноді лікар Гендрікс. Гекль, Джекль і Данкі Конг. Мерзенна трійця.
— Вільний час закінчився. Якщо їсти не збираєтеся, повертайтеся до своїх кімнат.
83
«The Walking Dead» — серія американських коміксів, а також однойменний телесеріал за їх мотивами.