— Він аж стільки боргів назбирав? — Люк був вражений: не чоловік, а якийсь автомат із витрачання грошей.
— Так!
— Тихіше. — Однією рукою Люк тримав пластикове відерце, а другою відчинив кришку, щоб набрати льоду. — Вермонт — це добре. Там не прийняли статут про спільне майно.
— Що це означає?
«Те, чого ви не знаєте, а вони тільки з цього раді, — подумав Люк. — Ви стільки всього не знаєте їм на радість. Бо коли муха всідається на липкий папір, то нехай там і лишається».
Люк зняв із дверцят автомата пластиковий черпак і вдав, що розбиває грудки льоду.
— Ті картки, що він ними користувався, вони на ваше ім’я чи на його?
— Звісно, що на його, та докучають мені, оскільки ми й досі офіційно одружені, а номери рахунку однакові!
Люк почав наповнювати пластмасове відерце… дуже повільно.
— Вам кажуть, що це законно, і звучить це дуже вірогідно, але вони не мають права цього робити. У Вермонті це протизаконно. Як і в більшості штатів. Якщо він користувався своїми картками і на чеках стоїть його підпис, то це його борг.
— А мені кажуть, що наш! Спільний!
— Вам брешуть, — похмуро мовив Люк. — І з приводу телефонних дзвінків: чи були якісь виклики після восьмої вечора?
Морін стишила голос до лютого шепоту:
— Смієшся? Вони інколи опівночі телефонують! «Платіть, інакше наступного тижня банк забере у вас будинок! Повернетесь додому, а там уже замки змінені й меблі на моріжку стоять!»
Люк читав про таке, як і про гірші ситуації. Як колектори погрожують викинути батьків із будинків для престарілих. Погрожують напосісти на дітей, які щойно досягли повноліття й прагнуть фінансової незалежності. Що завгодно, аби урвати хоч якийсь відсоток своїх поборів.
— Добре, що ви здебільшого не маєте змоги взяти слухавку і виклики переадресовуються на голосову пошту. Вам же не дозволяють проносити сюди мобільні телефони?
— Ні! Господи, в жодному разі! Він у мене замкнений в машині, у… ну, не тут. Я раз змінила номер, але вони і новий роздобули. Як їм вдалося?
«Легко», — подумав Люк.
— Не видаляйте ці виклики. Збережіть. На них стоятиме час. Колекторським агенціям заборонено дзвонити клієнтам, а саме так вони називають таких людей, як ви, після восьмої вечора.
Люк спорожнив відерце і знову взявся його наповнювати, цього разу ще повільніше. Морін дивилася на нього зачудовано, у погляді закльовувалась надія, але Люк майже не помічав цього. Він заглибився в проблему, відстежував маршрути до вихідного пункту — де всі ці кредитні лінії можна буде обрубати.
— Вам потрібен адвокат. Але навіть не думайте звертатися до тих фірм-пройдисвітів, що їх рекламують на кабельному телебаченні. Вони спочатку обберуть вас до нитки, а потім оголосять банкрутом за сьомою статтею. Так ви ніколи не повернете собі рейтинг кредитоспроможності. Вам потрібен добропорядний юрист із Вермонту, який спеціалізується на списанні боргів, знає напам’ять акт «Про сумлінні практики стягання боргів» і ненавидить цих кровопивць. Я сам досліджу це питання і дізнаюся для вас ім’я адвоката.
— А ти зможеш?
— Безсумнівно. — Якщо в нього спершу комп’ютер не заберуть. — Адвокату треба буде дізнатися, яка саме колекторська агенція намагається витрусити з вас гроші. Хто вас залякує і телефонує серед ночі. Банки і кредитні компанії не люблять оприлюднювати імена посіпак, що вони їх наймають, але якщо Акт про сумлінну практику не скасують, а впливові люди у Вашингтоні саме цього й домагаються, то хороший адвокат змусить банк назвати своїх колекторів. Люди, які вам телефонують, весь час переступають межу. Купка покидьків, що сидять у бойлерній[56].
Які майже нічим не відрізняються від покидьків, що працюють тут.
— Що таке бойл…
— Не зважайте. — Пояснення забрало б багато часу. — Хороший юрист із погашення заборгованості піде в банк із записами з вашого автовідповідача і поставить їх перед вибором: або вони пробачають вам борг, або ви йдете до суду і звинувачуєте їх у незаконних методах стягання боргів. Банки ненавидять судитися, особливо коли загал може дізнатися, що вони наймають хлопців з когорт зарізяк із фільмів Скорсезе.
— То ти вважаєш, що я не мушу виплачувати борг?
Морін наче отетеріла. Люк подивився прямо в її втомлене, занадто бліде обличчя.
— Ви самі в чомусь винні?
Морін похитала головою.
— Але ж там така велика сума. Він оздобив собі квартиру в Олбані, понакуповував музичних центрів, комп’ютерів і телевізорів з пласкими екранами, у нього є полюбовниця, то він і їй речі купує, а ще любить казино, і це все тривало роками. А я, дурепа, нічого не підозрювала, поки вже запізно не стало.
56
Офіс, де оператори практикують агресивні методи торгівлі телефоном, особливо якщо йдеться про ризиковані інвестиції тощо.