Каліша зашепотіла, не рухаючи губами, мов в’язень у тюремному подвір’ї:
— Це ж Неймовірний Галк[57].
Новенький зупинився біля батута й оглянув решту. Він заговорив — повільно, з інтервалами випльовуючи слова, наче вважав, що звертається до мало не первісних людей з дуже обмеженими знаннями людської мови. Акцент він мав південний.
— Шо це… блядь… таке?
Ейвері задріботів йому назустріч.
— Це Інститут. Привіт, я Ейвері. А тебе як зва…
Новенький приклав долоню до підборіддя Ейвері і штовхнув. Не дуже сильно, майже мимохідь, але Ейвері вклався плазом на одну з тих гумових подушок навколо батута і шоковано, з подивом вирячився на новенького. Той не зважав ані на малого, ані на гравців у бадмінтон, ані на Айріс, ані на Гелен, яка навіть кинула викладати собі пасьянс. Новенький наче звертався сам до себе:
— Шо це… блядь… таке?
Він роздратовано відігнав від себе комашню. Як і Люк під час свого першого виходу на дитячий майданчик, цей хлопець теж не намастився репелентом. Мінджі не просто роїлися, вони сідали на нього й куштували піт.
— Ох, чуваче, — сказав Нікі. — Не варто було тобі так штовхати Ейвері. Він просто хотів з тобою привітатись.
Новенький нарешті хоч на це звернув увагу. І повернувся до Ніка.
— Хто ти… блядь… такий?
— Нік Вілгольм. Допоможи Ейвері встати.
— Шо?!
Нік виявив терплячість.
— Ти його штовхнув, то ти його і піднімай.
— Я підніму, — сказала Каліша і поспішила до батута.
Вона нахилилася, щоб узяти Ейвері за руку, а тоді новенький штовхнув і її. Дівчина не влучила на м’яке покриття і впала на гравій, подерши собі коліно.
Нік кинув долі бадмінтонову ракетку і підійшов до новенького. Упер руки в боки.
— Тепер їм обом допоможи піднятися. Я знаю, що ти збіса розгублений, але це не виправдання.
— А що, як не допоможу?
Нікі всміхнувся.
— Тоді я тобі в’їбу, здорованю.
Гелен Сіммз із цікавістю споглядала за ситуацією з-за свого столика. Джордж, судячи з усього, вирішив відійти на безпечнішу територію. Він покрокував до входу в корпус, великим гаком оминаючи при цьому новенького.
— Не витрачай на нього сил, як він хоче бути таким мудилом, — звернулася Каліша до Нікі. — З нами все гаразд, правда, Ейвері?
Вона допомогла малому підвестися і позадкувала від хлопців.
— Авжеж, гаразд, — сказав Ейвері, але його пухкенькими щоками знов полилися сльози.
— Ти кого мудилом обізвала, сучко?
— Певно, тебе, бо єдине мудило тут — ти, — сказав Нік.
Він зробив ще один крок до новенького. Люк зачудувався контрастом: новенький був киянкою, а Нікі — лезом.
— Ти мусиш вибачитись.
— Нах тебе і нах твої вибачення, — сказав новенький. — Не знаю, що це за місце, але знаю точно, що я тут не лишатимусь. А тепер забирайся від мене нахрін.
— Нікуди ти звідси не підеш, — відказав Нікі. — Ти тут надовго, як і всі ми.
Він посміхнувся, не показуючи зубів.
— Припиніть, ви, — сказала Каліша.
Вона обхопила рукою Ейвері за плече, і Люку не знадобилося вміння читати думки, щоб здогадатися, про що вона думає — бо думали вони про одне і те саме. Новенький був важчий за Нікі фунтів на шістдесят як мінімум, а то й на всі вісімдесят, і хоча жирок на талії він мав нівроку, та руки натренував собі що ті кувалди.
— Останнє попередження, — сказав новенький. — Геть, інакше я тебе в землю, блядь, вдовбу.
Джордж наче передумав заходити всередину. Тепер він прямував до новенького — не зі спини, а збоку. Зі спини заходила Гелен, не поспішаючи, проте так само симпатично вихляла стегнами, що подобалося Люку. Дівчина і собі всміхалася.
Джордж скривив обличчя, насупився від зосередженості, стис губи, нахмурив чоло. Мінджі, що кружляли навколо двох хлопців, раптом збилися в єдину зграю і кинулися в обличчя новенькому, наче їх підхопив невидимий порив вітру. Той підняв руки до очей, замахав на комашню. Гелен впала на коліна в нього за спиною, і Нікі стусонув рудоволосого хлопця. Новенький розпластався — наполовину на гравії, наполовину на асфальті.
57
Супергерой всесвіту коміксів «Марвел», сильний м’язистий здоровань, альтер-еґо хирлявого науковця.