— Мені повідомили, що ви, юначе, виявляєте ознаки поганої адаптації. Може, до цього якось причетний Нік Вілгольм. Не варто наслідувати такі поведінкові моделі. Ти ж розумієш, що я маю на увазі? Про поведінкові моделі?
— Так.
— Вілгольм поводиться грубо і нахабно з людьми, які просто намагаються робити свою роботу.
Люк нічого не відповів. Найбезпечніша поведінкова модель.
— Не дозволяй собі виробити таке ставлення, ось що я раджу. Дуже наполегливо раджу. І зведи свою взаємодію з обслуговуючим персоналом до мінімуму.
Люк відчув укол тривоги, а тоді зрозумів, що лисий говорив не про Морін. Він говорив про прибиральника Фреда. Люк знав це напевно, хоча з Фредом перемовився лише раз, а з Морін говорив неодноразово.
— А ще тримайся подалі від Західного крила і порожніх кімнат. Якщо захочеш поспати, то займайся цим у себе. Зроби своє перебування в Інституті якомога приємнішим.
— Немає нічого приємного в цьому місці, — сказав Люк.
— Маєш право на власну точку зору, — сказав лисий. — Ти вже, напевно, чув, що вони як дупи — в кожного своя. Але, гадаю, тобі стане розуму осягнути різницю між «нічого приємного» і «дещо неприємне». Не забувай про це.
Чоловік пішов.
— Хто це був? — спитав Люк.
— Стекгаус, — сказав Карлос. — Голова охорони й безпеки Інституту. Його краще не дратувати.
До Люка підійшов Дейв із голкою напоготові.
— Треба ще трохи крові взяти. Хвилина діла. Тож будь молодчинкою, окей?
Після бігової доріжки та останнього забору крові тестів не було пару днів — принаймні в Люка. Зробили кілька уколів (від одного цілу годину скажено чухалась рука), але й усе. Двійнята Вілкокс почали потроху адаптуватися, особливо після того, як з ними подружився Гаррі Кросс. Він був ТК і вихвалявся, що багато чого може рухати, але Ейвері сказав, що це чистісінька бздура.
— Він навіть слабший за тебе, Люку.
Люк закотив очі.
— Дивись не перестарайся з тактовністю, Ейвері, а то ще зі шкіри вискочиш.
— Що таке тактовність?
— Скористайся жетоном і подивись в інтернеті.
— Вибач, Дейве, я не можу цього зробити, — мовив Ейвері, навдивовижу вдало зімітувавши ніжно-зловісний голос ЕАЛ 9000, і загиготів.
Гаррі добре ставився до Ґрети і Ґерди, це беззаперечно. Щоразу, як він їх бачив, на обличчі в нього розтягалася велика дурнувата усмішка. Він присідав, широко розставляв руки, і дівчата бігли до нього в обійми.
— Він же їх не лащить, як гадаєте? — спитав якось уранці Нікі, сидячи на дитячому майданчику і спостерігаючи, як Гаррі доглядає дівчат на батуті.
— Фу-у, гидота яка, — сказала Гелен. — Щось ти передивився фільмів на «Лайфтаймі»[69].
— Нє-а, — сказав Ейвері. Він поїдав цукерки «Чоко-поп», через що відростив собі коричневі вуса. — Він не хоче…
Він поклав свої маленькі руки на сідниці й узявся рвучко рухати стегнами. Дивлячись на це, Люк подумав, що ось вам непоганий приклад, як телепатія може заважати жити. Ти забагато дізнаєшся і зарано.
— Фу-у, — знову протягнула Гелен і затулила собі очі. — Я краще осліпну, Ейвестере.
— У нього були кокер-спанієлі, — пояснив Ейвері. — Ще там, удома. Ці дівчата, вони стали для нього, ну, як це називається?
— Сурогатом, — сказав Люк.
— Точно, воно.
— Не знаю, як там Гаррі з собаками поводився, — сказав Нікі Люку того ж дня за ланчем, — але ці малявки просто верхи на ньому їздять. Так, наче їм нову ляльку подарували. З рудим волоссям і здоровим черевом. Поглянь-но.
Двійнята сиділи обабіч Гаррі й згодовували йому шматочки м’ясного рулету зі своїх тарілок.
— Як на мене, це любенько, — сказала Каліша.
Нікі всміхнувся до неї, і його обличчя знову засяяло (хоча сьогодні, не без допомоги якогось працівника, на ньому під оком з’явився синець).
— Це так на тебе схоже, Ша.
Вона всміхнулася у відповідь. І Люк відчув укол ревнощів. Дуже нерозумно, враховуючи всі обставини… та нікуди не дінешся.
На наступний день Присцилла і Хадад відвели Люка на досі не звіданий поверх «Е». Там його поклали під крапельницю, яка, за словами Присцилли, мала його трохи розслабити. Натомість від крапельниці Люк відрубився. А коли отямився, то вже був голий, тремтів, а живіт, права нога і правий бік були перев’язані бинтами. Над ним схилялася ще одна лікарка (на білому халаті висіла табличка з ім’ям РІЧАРДСОН).