Але годі блукати по театру. Вернімося до наших основних героїв – старого подружжя – 35 і 27 років…
Чоловік і дружина. Культурно стримані. Сидять один до одного помітно ближче. Рука мужчини зникла десь у зборках сукні женщини.
Ви бачите їхні очі. Культурно стримане враження, цілком, однак, наявне. В їх поглядах – порозуміння, спогади і навіть – обіцянки. – Мене обходить, що їх потягла один до одного та технічна умова, за якою вона для нього в цей момент є єдина можлива жінка, а він для неї – єдиний приступний мужчина. Ви побачите далі, що для мого роману це жадного значення не має.
Повний екран рук. Жваві оплески.
Діва виразно вклоняється на всі боки.
О, божественна! Як не зацікавитися нам – із ким ти вечерятимеш? Кого щасливого ще більш ощасливиш в солодкому тет-а-теті підфарбленими блискавками своїх божественних очей? Кому принесеш у щирий дарунок своє надмірно ароматне тіло?.. Я пробую перебирати кандидатів… Юнак з ґальорки? – Ні… Себто, якби він випадково потрапив до тебе, то ти, звичайно, оцінила б його майже незайману свіжість… Другий юнак із льожі – собі не належить. Йому – все наше співчуття: мадам подібна до тараньки – натура дуже чула до мистецтва… Молодець з ґальорки, чиновник, купець, крахмальний добродій у льожі… – не те! Вони всі не будуть самотні. Навіть чинуша забуде на сьогодні гемороїд. А молодець – той безперечно зірве квітку першого кохання… Що є на світі ніжнішого, чудеснішого й ароматнішого, як перше дівоче соромливе кохання?.. Дідки… Один із них, той самий, що «змолоду був молодим», він на кінець спектаклю, зовсім – як дитинка, заснув… Божественна! – таким чином твої чари – другому дідкові… Добре, що режисер мало цікавивсь кінцем твого вечора.
Подружжя знову на візникові. Сидять, щільно притулившися одно до одного.
Дивіться но, яка жива його рука, що обіймає її талію! Яка жива й напружена ця звикла талія!..
У вестибюлі ресторану чоловік допомагає жінці роздягнутися. Знімаючи пальто, він обома руками проводить по голих плечах жінки. Плечі стримано здригують. Чоловік вклоняється до жінки й напівзапитуючи, напівстверджуючи, щось каже. Дружина схилила голову.
Колись, у той солодкий, хвилюючий єдиний мент, коли її нинішній чоловік запитав її, чи годна вона віддати йому в довічне користування руку й серце, вона, схвильована, солодко передбачаючи не зовсім невідоме майбутнє, сказала своє «так» оттаким саме жестом…
«Окремий кабінет»
Типова установа. Стіл, два стільці, канапка, продавлена безліччю пар. Піяніно архівної цінности. Велике трюмо дає відбитки предметів видимого світу крізь вуаль із сотень написів діямантовими обручками.
Люди до старости зберігають у собі рештки юнацької вдачі, лише змінюється техніка: в шістнадцять років ми вирізуємо ймення дами на дереві або на садовій лавці, а потім, старші, – видряпуємо діямантом обручки в окремім кабінеті на трюмо…
Чоловік з жінкою сидять на продавленій канапці. Чесно поводять себе, як закохані. Чаркуються, п’ють. В поглядах – розуміння, спогади і навіть обіцянки… Чоловік нахилився до жінки, запитав її про щось з виглядом знаменно-веселим. Вона, кокетуючи, радісно згоджується.
Колись, у перші дні їхнього одружіння, вони інколи вже бували в окремих кабінетах. Для неї в цьому була романтика забороненого: «окремий кабінет»… В нього, що звик до іншої компанії по таких місцях, – в цьому була особлива пікантність: з власною дружиною… в окремім кабінеті… Зараз обидва згадали, що в перший такий раз вона заявила вимогу: все мусить бути так, «як заведено». Вони пили вино, шампанське… Після шампанського він звелів льокаю «не турбувати»… Як «заведено»… І зараз чоловік запитав у жінки згоди на замовлення шампанського.
Як і тоді, ресторанну музику чути з загальної залі, і її звуки енерґійно підтримують театральні враження.
Шампанське подано, воно мерзне в цеберці з льодом, іскриться в плискуватих келіхах. Супруги цокаються, п’ють. Ніжний, довгий поцілунок, який обірвано з мовчазною обіцянкою… «Як заведено».
Однакова думка майнула в обох. Обидва одночасно, миттю, оглянулися навкруги… Романтика романтикою, але ж вдома це робити зручніше. Окремий кабінет – це бівуак, або «шалаш»… Рай комфортабельний – це краше, аніж просто рай.
Мужчина подзвонив льокаю. Пильно перевірив рахунок. Пильно перевірив решту, що дав льокай. Під руку з дружиною пішли… Льокай рухує гроші, і на обличчі написано, що «на чай» дано малувато.
Він гадав, що це любовники… Навіть у такому ідеальному випадкові, як оцей, все ж є відміна поміж любовниками чи молодожонами і старим подружжям…