Інтеліґент рішучою ходою йде вулицею…
Ну – ось… Висновки з цього всього такі очевидні, що я їх і робити не буду. Висновки ці цілком неправильні. Чи знайомий вам вираз: «розгойдувати життя, як гойдалку»? – Звичайно, ні, бо його ще ніде не надруковано…
Уявіть собі, що у вас в кишені повно червінців та всякої іншої валюти, і що ви – один у самому центрі пустелі Сагари, і що вам страшенно хочеться їсти й пити. – Ви, напевно, будете незадоволені. Уявіть собі, що ви зовсім не в Сагарі, а в звичайному нормальному місті, і що вам дуже хочеться їсти, і що в кишенях у вас порожньо. Ви, напевно, теж будете незадоволені… Другий тип незадоволення має ознаку масовости і тому поширюється й на мого героя… Економічна термінологія чудово годиться і для нашого психічного життя. Звичайно – це не поетично, але я, на щастя, не поет (між іншим, як приємно, знайомлячися з новим видавництвом і відповівши «ні» на схвильоване запитання голови правління: «ви, сподіваюсь, не поет?», – чути полегшення зідхання і бачити, як зникає тривога з симпатичних очей голови правління!). – Купівля, продаж, валюта, ціна, зиск, збиток, криза перепродукції та збуту, вишукування ринку і т.д. – все це чудово придатне для визначення основних проявів нашого психічного життя в наших взаєминах з нашими близькими…
Як відомо – цінність речі не є щось абсолютне. В людській психіці, напр., радість розцінюється дуже низько, і ділитися нею ми згодні з ким завгодно: з кондуктором трамваю, з дружиною, з бухгальтером установи, куди ви прийшли по гонорар, і з хазяйкою яток з цигарками… Всяке ж паскудство, навпаки, розцінюється дуже дорого. – І в цім разі трапилася досить звичайна річ: Марія Савівна не дала мойому героєві тієї ціни, що він назначив за свій товар.
Всякі розумові елементи істоти людської теж мають розцінку найрізноманітнішу. Власні такі елементи у тих, у кого вони з’являються лише коли-не-коли, – дуже високо. Чужі – лише зрідка розцінюються дуже високо. – Отже, Марія Савівна теж не одержала зазначеної ціни…
При чому тут «розгойдування життя, як гойдалки»? – Зараз… Річ у тому, що є ще й третій тип незадоволення з життя. Це тоді – коли не тільки валюти немає, але й купувати нічого. Коли крамареві не то що не дають потрібної ціни, але й товару у нього немає…
А процес купівлі-продажу – це все життя. Кожну секунду ми щось продаємо. В дану хвилину, наприклад, я продаю себе вам. Ви купуєте. – Частіше – це навіть доісторична метода торговлі: обмін. Наприклад, коли ви будете говорити про цей роман з вашою коханою, перед якою ви мусите особливо тонко мене вилаяти – це буде типовий обмін. – «І так всю жизнь».
Так ось, недостатність на даному ринку і краму, і грошей, в порівнянні з потребою в них, і спричиняє те, що зветься «розгойдуванням життя». – По суті це щось подібне до «театру для себе», або утворення «бронзових» підприємств. Німці б назвали це явище «Ersatz-життям»…
Витонченій, інтеліґентній душі властиві великою мірою прагнення до могутніх, глибоких і тонких переживань.
Але не завжди ж матеріял для нас є під рукою, та й де ж взяти потрібні для цього могутні пристрасті, жагучий темперамент і інші засоби? Порятунок – «розгойдування» – найпрекрасніше досягнення рафінованої інтеліґентної душі.
Ще раз попереджую проти спішних висновків. – Ця гра є цілковита щирість. Інакше ж яка рація грати? Це – творчість, височінь якої іноді стає надлюдська, божественна, бо, проти всякої логіки, високо культурна тонка людина може творити речі з нічого, точнісінько, як Бог створив всесвіт!
В більшості випадків уживають методи психічного мікроскопу. Щиро рекомендую. В крайнім разі – хоч добра люпа: і через неї розглядаючи маленький прищ, можна уґрунтувати свою певність того, що у вас рак чи саркома… Прекрасна причина для трагедії, найвищого з театральних мистецтв!
Театр для себе – гра, звичайно. Але в цій грі витончені душі досягають висоти, неприступної для жадного актора звичайного театру. На жаль, ці досягнення лишаються невідомі для людства. Часто навіть – для партнера…
Як бачите, я був правий, попереджуючи вас проти спішних висновків…
Мій герой – справжній майстер цього рафінованого мистецтва «розгойдування», створення блискучих психічних афер, бронзових страждань… Прекрасне, надзвичайне мистецтво! – Скажіть, що може бути кращого, як трагедія, що дає можливість пережити всі високі й благородні почуття справжньої трагедії, і що її можна в усякий момент ліквідувати таким приступним для всіх трудящих засобом, як звичайна пудра?
Я сам відповідаю – нічого! Є ще одна відміна цієї гри. Її назва трохи незграбна, але я не зумів добрати кращої: «підкидати догори курча і чекати, що воно полетить орлом»… До цієї відміни мій герой береться зараз…