Концепція “національного комунізму”, очевидно, не становить якоїсь української особливости. В різних видах та різних ступенях напружености вона сьогодні поширена в цілому світі. Авторам “До хвилі” припала честь, що вони створили перший, скільки нам відомо, її теоретично-публіцистичний вияв. Зокрема в Східній Европі, в державах т. зв. соціялістичного бльоку, місцеві комуністичні верхівки опинилися після 1945 року віч-на-віч з проблемами, що зовсім аналогічні до тих, які Мазлах й Шахрай накреслили для України ще в 1918-19 році. Для західнього некомуністичного дослідника значення “До хвилі” не тільки в тому, що ця книга становить важливий історичний документ, але також у тому, що вона допомагає краще розуміти світ, в якому ми живемо сьогодні.
МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ{32}
Прикметою літературних процесів у Східній Европі є те, що письменники виявляють там нахил брати на себе більшу частку громадянської відповідальности, ніж це прийнято в західніх країнах. Якщо існуючі умови не дозволяють політичним хотінням проявляти себе через “нормальні” канали вільних виборів і відкритих політичних дебатів, тоді часто на літератора спадає обов’язок виконувати службу речника свого суспільства.
Микола Хвильовий (1893-1933) був яскравим представником цієї східньоевропейської традиції “заанґажованої літератури”. Його ім’я віддавна відоме дослідникам Радянського Союзу; але тільки тепер, завдяки перекладові Юрія Луцького, англомовний читач дістав змогу ознайомитися з деякими його творами[116].
Творче життя Хвильового було коротке; воно збігається з десятиліттям 1920-их років. Це був гарячковий період в історії Радянської України, роки великого культурного піднесення нації, згодом зрізаного сталінським терором. Хвильовий, мабуть, більше, ніж котранебудь інша постать того часу, став прапороносцем “українського ренесансу” 20-их років. Навіть його самогубство в 1933 році було подією історичного значення, символічним актом, що знаменував кінець однієї епохи.
Згідно з усіма свідченнями, Хвильовий був обдарований “харизматичною” особистістю. Дрібний на зріст, чорнявий і нервовий, він справляв на всіх, що стикалися з ним, не виключаючи його противників і обвинувачів, велике враження своєю сміливістю, щирістю та блиском діялектичного мислення Кожна його книжка, починаючи від першої збірки оповідань (1923), електризувала громадськість і викликала реакцію з боку офіційних чинників. Але він здійснював свій вплив також іншими шляхами: через свої критичні статті та памфлети, через прилюдні дискусії, що в них він брав участь, через літературні асоціяції, що їх він був засновником, через журнали, що їх він був надхненником.
116
Mykola Khvylovy,