Залишеного наодинці з тією дивною жінкою Джа-вахарлала ніби хтось підмінив. Він скакав по квартирі, сердито стрибав на килимок перед ванною, пробував його придушити, але лютий ворог не здавався, перестрибував через нього, і так тривала, на подив пані Гвоздецької, шалена боротьба бульдога і килимка, аж доки другий не перетворився на ганчірку, яку тільки викинути залишалося. Коли все закінчилося, Джавахарлал почав вициганювати їжу найогиднішими псячими трюками. Спочатку скімлив і завивав, потім випустив з рота кілька літрів слини, а тоді, жахаючи стару пані, з очей в нього полилися сльози. Пес плакав так гірко, дивлячись їй прямо в очі, прощаючись із життям, як голодна дитина з Еритреї, що вона мусила порушити правило і нагодувати його ще до вечері. А тоді скоїла непоправну помилку: не ховаючись, на очах у нього і зовсім відкрито взяла шоколадну цукерку з кришталевої вазочки і з невинним виглядом поклала її до рота. Побачивши це, Джавахарлал запрагнув, щоб і йому невідкладно дали шоколадну цукерку. Його охопила собача істерика, коли пані спробувала пояснити, що це не для нього, і вже готувався закликати сусідів, дітей, що бавилися внизу під вікном, латентних захисників тварин та поліцію, щоб усім розказати, як ця стара відьма морить його голодом. Хоча й знала, що цього в жодному разі не можна робити, налякана пані Гвоздецька дала Джавахарлалу шоколадну цукерку. Потім другу. І третю. Собача пам'ять коротка і непевна, Джавахарлал забув про три з'їдені цукерки, але снагою свого авторитету виборов четверту. Перетворився на диявола у псячому тілі і робив усе, що за сім років попереднього життя йому й на думку не спадало. Криза середнього віку, божевілля під старість — невідомо, що саме трапилось, але життя Тамари Гвоздецької перетворилося на пекло. Може, тоді й заплакала, нема свідків, які могли би це підтвердити, але його в ті дні не могли зворушити людські сльози.
На четвертий день Джавахарлал утік, коли пані Гвоздецька гуляла з ним. Побачив кицьку і дременув за нею. Ніколи ще так швидко не бігав. Ніколи взагалі не бігав. А зараз чудувався самому собі, сердито гавкав і насолоджувався жахом та розпачем, що бігли за ним на двох ніжках і кричали: «Пане, тримайте його, пані, прошу вас!» Кицька від нього все-таки втекла, але тоді з'явився голуб, нахаба, походжав у нього перед носом, тому довелося чкурнути за ним, а потім його злякалися дві маленькі дівчинки, двійко солоденьких людських дитяток, і він погнався за ними, махаючи хвостом і гавкотом перекриваючи їхній крик і вереск.
Пані Гвоздецька не знала, що їй робити, і першим ділом зателефонувала в поліцію. Зверхній чоловічий голос у слухавці сказав, що її заарештують, якщо подзвонить іще раз. Потім телефонувала пожежникам, і там цинік на іншому боці повідомив, що бригаду можуть вислати лише у двох випадках: якщо її пес видереться на верхівку дерева або якщо загориться. Тоді вона дзвонила в швидку і плакала. Або, може, не плакала, просто хтось це додумав, щоб історія стала переконливішою. Коли ніхто, зовсім ніхто не схотів їй допомогти, стара пані сама пішла шукати Джавахарлала. Що ж вона скаже людям, які довірили їй пса, а він утік, зник, пропав? Тільки одне може бути гіршим від цього: коли посеред дороги, на повороті від Бундека до мосту, бачиш труп собаки з розбитою головою і розлитим мозком. Заніміло дивилася пані на мертвого Джавахарлала, а тоді отак, голими руками, підняла його з асфальту і несла на руках, а люди з дітьми перебігали на інший бік вулиці. Дітей саме вели з садочків, сотнями, і батьків серйозно турбувала божевільна, що несла на руках мертвого собаку і відчайдушно голосила.
Спочатку занесла його в квартиру і поклала у ванну, але потім збагнула, що до повернення сусідів із моря залишається десять днів і Джавахарлал до того часу засмердиться. Взяла з комірчини лопату і пішла копати могилу поблизу багатоповерхівки. Сусіди витріщалися, вона тільки сказала їм: «Ні про що не питайте!» У розпал роботи прийшов Дубравко, син поштаря Стеви, сусіда з першого поверху, забрав у неї лопату і миттю викопав підходящу могилу. Потому, як усе закінчилося, вона вже не знала, куди себе подіти. Життя втратило сенс, думала вона. Після такої ганьби!