Вона обрала собі за партнерку Дженні на випадок, якщо дівчина виявиться нездатною, хоча на розминці вона показала міцний удар з обох сторін; у грі вона показала себе запальним, надійним гравцем, хоча й без особливого арсеналу — що, можливо, частково відрізнялося від нестримного стилю Зукі. У віці десь одинадцяти років, коли вона ще навчалася цій грі на старому, обсадженому рододендронами і всипаному щебенем корті друга її родини, що розміщувався в його маєтку біля озера, батько похвалив Зукі за видатний прийом-пірнання; і відколи вона стала гравцем відбивального стилю, навіть затримка спершу в одному кутку, а тоді — в іншому — робила її відбивання видовищними. Іноді Зукі не вдавалося впоратись лише з м’ячем, що летів на рівні її руки. Вони з Дженні швидко довели рахунок проти Александри із Джейн до чотирьох геймів проти одного, коли почались фокуси. Хоча й об’єкт, що летів до правої руки Зукі, був оптично-жовтий м’яч «Вілсон», та те, по чому вона вдарила ракеткою — коліна зігнуті, голова опущена, сила спрямована вперед і вгору для топ-спіну, — виявилось грудкою шпаклівки; здавалося, від ваги тієї штуки в неї в лікті щось тріснуло. Те, що прокотилося до сітки між ногами Дженніфер, було, безперечно, знову тенісним м’ячем. На наступному пойнті подача припала їй на лівий бік, і, налаштувавшись на ще одну грудку шпаклівки, вона відчула, як від її струн відскочило щось легше за горобця; воно зникло в тінистому склепінні купола, поза віконця із прозорого пластику, що пропускали світло, і впало далеко за межами поля у формі оптично-жовтого «Вілсона».
— Грайте чесно, подружки! — крикнула Зукі через сітку.
Джейн Смарт дзвінко відповіла:
— Стеж за м’ячем, золотце, і нічого поганого не ставатиметься.
— Не мели дурниць, Болячко-Джейн. Обидва ті удари я виконала ідеально.
Зукі сердилась, бо це не чесно, її партнерка ні в чому не винна. Дженніфер, поставлена на лінію на середині корту, бачила лише результати тих ударів і зараз повернулася, показавши Зукі вибачливе, підбадьорливе обличчя, серцеподібне й залите яскравою рожевою краскою. На наступній подачі дівчина кинулась до сітки після слабкого удару Джейн, і Зукі зачарувала Александру заклякнути; різка подача Дженні гупнула об знерухомлене тіло великої жінки. В одну мить звільнившись від закляття, Александра потерла забите місце на стегні.
Вона докірливо сказала Зукі:
— Добре, що я в кальсонах під колготами, а то б сильно боліло.
Втім синець усе одно залишиться, тож Зукі вибачливо попрохала:
— Годі вже, граймо в звичайний теніс.
Однак обидві опонентки вже встигли розсердитись. Суглоби Зукі скрутив свердлячий біль, коли вона розтягнулася відбити просту подачу, що летіла від середини сітки; зупинившись, вона безпорадно дивилася, як розмитий м’яч відскочив від центральної смуги. Але почула за собою тупотіння ніг Дженні й побачила, як м’яч, дивовижним чином відбитий, упав між Джейн та Александрою, котрі вже були подумали, що виграли очко. Це знову зрівняло гру, і Зукі, все ще отетеріла від несподіваного болю, впорснутого в її суглоби, але рішуча захистити свою партнерку від усіх цих лиходійств, тричі швидко проказала про себе задом наперед богохульні слова «Retson Retap»[63] і створила повітряну яму, пролом у кришталевому просторі, над половиною поля своїх суперниць, так щоб Джейн двічі припустилася подвійної помилки і м’яч пірнув по середній траєкторії, ніби скотившись зі столу.