Вночі мені не спалось. Раз ураз я вставав. Небо було ясне, з повним місяцем. Світло місяця осявало скелі та білу кригу. Я взув чоботи, надягнув шубу і зійшов до пірса. Пес навіть не зауважив, що я вийшов, а кицька розплющила очі, але навіть не ворухнулась на кухонному тапчані. Надворі було холодно. Валізка, що лежала на пірсі, розчинилась і з неї вивалились сорочки і шкарпетки. Я і цього разу її не чіпав.
Саме тоді, коли я стояв на пірсі, раптом усвідомив, що попереду мала бути ще одна подорож. Упродовж тих дванадцяти років я зумів переконати себе, що в ній не було необхідності. Зустріч із Луїз і наші довгі нічні розмови змінили ситуацію. Мене ніхто не змушував їхати в ту подорож. Я сам цього хотів.
Десь живе молода жінка, якій я ампутував не ту руку. Тоді їй було двадцять років, тож зараз їй мало бути тридцять два. Я пам’ятав її ім’я — Аґнес Клярстрьом. Стоячи на тому залитому місячним сяйвом пірсі, я згадав усі подробиці, наче щойно прочитав її медичну картку. Вона була родом з одного з південних передмість, Аспудден чи Баґармоссен. Все почалось із болю в плечі. Вона була професійною плавчинею. Досить довго вона і її тренер пояснювали все перенапруженням. Коли врешті-решт від болю в плечі вона вже не могла зайти в басейн, то звернулась до лікаря, щоби провести ґрунтовне обстеження. Далі все розвивалось дуже швидко, в неї виявили злоякісну пухлину кістки, єдиним виходом була лише ампутація, хоча для неї це стало би справжньою катастрофою. Бувши видатною плавчинею, вона на все життя стала б однорукою калікою.
Операцію повинен був робити навіть не я, адже вона лікувалася в одного з моїх колег. Його дружина потрапила в тяжку аварію, і всі його заплановані операції були хаотично розподілені поміж нами, ортопедами. Аґнес Клярстрьом потрапила на мій операційний стіл. Операція тривала понад годину. Я й досі пам’ятав увесь процес, коли персонал мив та готував не ту руку. Моїм обов’язком було проконтролювати, що під моїми інструментами лежить саме та рука. Але я поклався на персонал. Через місяць я отримав повідомлення від управління охорони здоров’я про те, що на мене написано заяву.
Це було понад дванадцять років тому. Я понівечив життя Аґнес Клярстрьом і своє теж. А що гірше — після проведення подальших обстежень було відкинуто необхідність ампутувати руку з пухлиною.
Мені ніколи не спадало на думку розшукати її. Я розмовляв з нею лише після операції, поки вона все ще була напівсвідома. Я викреслив її, як виконану справу. Доки не отримав листа від управління охорони здоров’я.
Була третя година ночі. Я вернувся до хатини і сів за стіл. Я все ще не відчиняв дверей до кімнати з мурашником. Напевно, я боявся, що вони кинуться з дверей, коли я відчиню.
Я подзвонив у телефонну довідку, виявилось, що в Стокгольмі нема нікого з таким іменем. Я попросив жінку на ім’я Елін пошукати за цим іменем у цілій Швеції. Знайшлась одна Аґнес Клярстрьом, і, можливо, це була вона. Вона жила в муніципалітеті Флєн, у садибі в селі Сонґлєдсбюн. Я записав її адресу та номер телефону.
Пес спав. Кішка сиділа надворі в місячному сяйві. Я встав і пішов у кімнату, де ще досі стояв бабусин ткацький верстат із напівзітканим ганчір’яним килимком. У моєму розумінні нема нічого, що чіткіше зображало би смерть і її раптовість. Так і не закінчений ганчір’яний килимок як наше життя. На полиці, де колись лежали клубки ганчірок, я зберігав деякі важливі мені документи. Невеличкий стос паперів, починаючи від досить-таки поганих студентських оцінок, які мій батько з гордості завчив напам’ять, і до клятої копії звіту про ампутацію. Мені завжди вдавалось із легкістю розставатися з документами, що для інших були неабиякою цінністю. Зверху лежав заповіт, що його склав один адвокат, загнувши за це безсоромно високу ціну. А тепер я мусив змінити його, адже у мене з’явилась дочка. Але не це змусило мене зайти в кімнату з ткацьким верстатом, де ще досі пахло бабусею. Я витягнув опис операції від 9 березня 1991 року. Хоча я й знав текст напам’ять, я поклав його перед собою на стіл і прочитав.
Кожне слово здавалось мені гострим камінням на шляху до загибелі. Від перших слів: chondrosarcoma proximala humerus sin[6] аж до останнього слова «бандаж».
Бандаж. На цьому все. Операцію закінчено, пацієнтку відвезли в палату. Без руки, проте й далі з тою проклятою пухлиною в другій плечовій кістці.
Я читав: Передопераційний висновок. Двадцятирічна жінка-правша, раніше відносно здорова, пройшла обстеження в Стокгольмі з приводу набряку лівого передпліччя. Обстеження за допомогою МРТ виявило хондросаркому лівого передпліччя початкової стадії. Подальше обстеження підтвердило діагноз, пацієнтка погодилась на ампутацію proximal humerus, прогноз позитивний. Операція: інгаляційний наркоз, положення сидячи в шезлонзі, рука оголена. Традиційна антибіотикопрофілактика. Надріз від proc. coracoidus, уздовж нижньої частини deltoidus і до задньої стінки axilla. Розріз продовжено через axilla. Перев’язано vena cefalica та відшаровано pectoralis. Ідентифіковано нервове волокно, перев’язано вени, накладено на артерію подвійну лігатуру. Виділено та розсічено нервові волокна. Відділено deltoidus від humerus, latissimus dorsi та teres major відсічено при основі. Коротку та довгу голівки biceps, а також coracobrachialis відсічено трохи нижче рівня місця ампутації. Humerus перепилено та підшліфовано у collum chirurgicum. Humerus покрито вкороченим triceps та coracobrachialis. Pectoralis кістковим швом пришито до латерального краю humerus. Накладено дренаж, кінці шкіри зшито без натягування. Накладено бандаж[7].
7
Передопераційний висновок. Двадцятирічна жінка-правша, раніше відносно здорова, пройшла обстеження в Стокгольмі з приводу набряку лівого передпліччя. Обстеження за допомогою МРТ виявило хондросаркому лівого передпліччя початкової стадії. Подальше обстеження підтвердило діагноз, пацієнтка погодилась на ампутацію плечової кістки від проксимального відділу, прогноз позитивний. Операція: інгаляційний наркоз, положення сидячи в шезлонзі, рука оголена. Традиційна антибіотикопрофілактика. Надріз від дзьобоподібного відростка лопатки, вздовж нижньої частини дельтоподібного м’яза і до задньої стінки аксилярної ямки. Розріз продовжено через аксилярну ямку. Перев’язано зовнішню поверхневу вену та відшаровано пекторальний м’яз. Ідентифіковано нервове волокно, перев’язано вени, накладено на артерію подвійну лігатуру. Виділено та розсічено нервові волокна. Відділено дельтоподібний м’яз від плечової кістки, найширший м’яз спини та великий круглий м’яз відсічено при основі. Коротку та довгу голівки біцепса, а також дзьобоплечовий м’яз відсічено трохи нижче рівня місця ампутації. Перепилено та підшліфовано хірургічну шийку плечової кістки. Кістку покрито вкороченим трицепсом та дзьобоплечовим м’язом. Пекторальний м’яз кістковим швом пришито до латерального краю плечового м’язу. Накладено дренаж, кінці шкіри зшито без натягування. Накладено бандаж.