ЦИРИЛ: Ха-ха-ха! Барон Малокровний! Цей жарт сам по собі такий собі... але до діла.
ІЗА: Годі, годі — не чіпайте цю бідачку.
ПРИНЦ: Бідачку? Ну-ну, не так різко! Не так різко — бо я можу з нею одружитися.
ЦИПРІАН і ЦИРИЛ: Ха-ха-ха!
ПРИНЦ: Кажу вам, не так різко — бо я можу з нею одружитися!
ЦИПРІАН і ЦИРИЛ: Ха-ха-ха!
ПРИНЦ: Годі! І я з нею одружуся! Ха, вона так мене дратує, що я з нею одружуся! (До тітоньок.) Ви ж дозволите, правда?
ЦИРИЛ: Жарт заходить задалеко. Це може скінчитися шантажем.
ПРИНЦ: Жарт? А хіба вона сама, на вашу думку, не є колосальним жартом? Хіба це нормально, коли жарти дозволено лиш одній стороні? Якщо я принц, хіба вона не є гордовитою ображеною королевою? Погляньте лише! Пані, пані! Пані, чи можна просити твоєї руки?
ПЕРША ТІТОНЬКА: Що?
ДРУГА ТІТОНЬКА: Що? (Спохопившись.) Принце, ви такий шляхетний молодик!
ПЕРША ТІТОНЬКА: Ви, принце, істинний філантроп!
ЦИПРІАН: Нечувано!
ЦИРИЛ: Шалено! Я заклинаю тебе пам’яттю твоїх предків!
ЦИПРІАН: Я заклинаю тебе пам’яттю твоїх нащадків!
ПРИНЦ: Годі, панове! (Бере її за руку.)
ІЗА: Годі — король іде!
ЦИПРІАН: Король!
ЦИРИЛ: Король!
Гучання сурм, заходять: Король, Королева, Камергер, двір.
ТІТОНЬКИ: А нас уже немає тут, ото вже зараз розпочнеться коловерть!
Тітоньки тікають.
КОРОЛЬ: О! Філіпе! Що ж воно — я бачу, ти забавляєшся! А я що казав!
Кров не водиця!
КОРОЛЕВА: Ігнацію!
КОРОЛЬ: Кров не водиця, я вам кажу! Він від мене це успадкував! (Убік.) Але чи мені здається, чи ця німфа справді трохи... гм...
А що це за мартишка, мій сину?
ПРИНЦ: Дозволь, Твоя Величносте, це моя наречена.
КОРОЛЬ: Що?
ІЗА: Це жарт!
КОРОЛЬ: Ха-ха-ха! Жарт! Витівка! Бачу, мій сину, що ти успадкував від мене любов до витівок. Направду, мені вже небагато лишилося чогось ліпшого в цьому житті. І, дивна річ, це незбагненно для мене самого: що примітивніший жарт, то більше він мені дарує задоволення. Це мене омолоджує.
КАМЕРГЕР: Я цілковито згоден, Ваша Величносте, з цим тонким зауваженням. Ніщо так не омолоджує, як направду безглуздий жарт.
КОРОЛЕВА (з відразою): Філіпе...
ПРИНЦ: Це не витівка.
КОРОЛЕВА: Як це? Не витівка? То що в такому разі?
ПРИНЦ: Це мої заручини!
КОРОЛЬ: Що?
Придворні жахаються й тікають.
КОРОЛЕВА (схвильовано): Передусім попрошу такту! (До Івони.) Може, ви захочете оглянути он те дерево? (До Принца.) Філіпе, в яку ти її ставиш ситуацію? Нас у яку ти ставиш ситуацію? Себе в яку ти ставиш ситуацію? (До Короля.) Ігнацію, тільки спокійно!
ПРИНЦ: Ваші Величності, я бачу смуток у ваших очах через те, що я, королівський син, міг би хоч на мить пов’язати свою особу з отакою особою.
КОРОЛЬ: Він добре каже.
ПРИНЦ: Однак якщо я заручився з нею, то не з убозтва, проте з надміру — отож мені це вільно і в цьому немає нічого кривдного для мене.
КОРОЛЬ: З надміру?
ПРИНЦ: Так! Я досить багатий, щоб заручитися навіть з винятковою нуждою. Чому мені мусять подобатися лише гарненькі? Хіба негарна не може подобатися? Де таке записане? Де такий закон, якому я мав би коритись, наче якийсь бездушний орган, а не як вільна людина?
КОРОЛЬ: Стій, Філіпе, ти серйозно претендуєш на титул принца-парадокса? Що це за гординя, у тебе замакітрилося в голові, мій сину. Навіщо ускладнювати прості речі? Якщо є гарненька панянка, то вона тобі подобається, а якщо вона тобі подобається, тоді, мій друже, бігцем до неї... А якщо є бридка панянка, то до побачення, ноги на плечі. Навіщо це ускладнювати? Це закон природи, якому я сам, якщо між нами (озирається на Королеву), з приємністю корюся.
ПРИНЦ: Саме цей закон здається мені ідіотично дурнуватим, дико вульгарним і кумедно несправедливим!
КАМЕРГЕР: Дурнуватий, авжеж, можливо, але з дозволу сказати, власне, найдурнуватіші закони природи є найсмаковитішими.
КОРОЛЬ: Невже тобі обриднули, Філіпе, твоє навчання на факультеті будови котлів і твоя ідеологічна праця на суспільно-громадській ниві?
КОРОЛЕВА: Невже тобі набриднули твої ігри й дитинячі забави? Невже тобі вже надокучила гра в теніс? Невже ти стомився від гри в бридж і гри в поло? Але в такому разі тобі ще залишаються гра в футбол і гра в доміно.
КАМЕРГЕР: Невже вам, принце, обридла, як би це словами передати, сучасна легкість у еротично-любовних стосунках? Не йму віри. Мені би щось таке ніколи не набридло.
ПРИНЦ: Я в носі маю еротичні стосунки, я все маю в носі, одружуюсь — і баста!