Ось і зараз.
- Бабуль, будеш морожене?
- Кушай, я не люблю.
- Як не любиш? Зовсім?
- Зовсім не люблю. Кушай, кушай.
- Зовсім? Бо я їстиму!
- Да.
- І стаканчик!
- Да.
- Точно не любиш?
- Міша, не патякай, а їж, бо тече!
Коли я не хочу бути міліціонером (а це буває тілько, коли я хочу бути пожарніком), я іногда придумую, шо непогано було би бути ще і співаком. Діду кажуть, шо Муслім Магомаєв мені не світе. Но я не дуже і расстраіваюсь! Бо, по-перше, не знаю, хто це такий, а, по-друге, точно або араб, або узбек.
А на класному часі ми вчили, що я - Українець! Що я повинен гордіцца. І ми цілий урок всім класом сиділи і горділісь. А Мельник аж стьорку в носа засунув!
- Мам, а ти купиш мені пістолет? Той, що водой стріля.
- Нашо він тобі? Купим зошитів.
- Зошитами по коровах не поцілиш…
В автобусі мене укачує. Я бовтаю ногами, їм карамельку і тошню в кульочок. Помітив, якщо їсиш малінову канфєту, то в кульочку все червоне. А апельсинову - оранжеве. Красота!
А наш рейсовий летить і падає, летить і падає. Через дорожню розмітку, через лісосмуги, понівечені поля. І мені здається, що я кріт, який виповз на землю та раптом - прозрів.
Я навіть починаю жмуритися, як він. Дивіться! - отак.
Взагалі я далеко ніколи не виїжджав. В Житомир раз. У Лозову. В піонерський табір…
Лист
Привіт, мамо!
Привіт, папо!
Привіт, бабо, діду!
Привіт, Маркіз і Тузік!
У таборі мені дуже добре.
Вчора ходили в кіно. Ельвіра - властітільніца тьми. Дуже цікаве! Я не ходив, бо порвав кросівки, і медсестра мені їх зашивала.
Кормлять посрєдствєнно. Манка, представте, така густа, шо як тарілку перевертаєш, вона не відпадає. Манка. У Грині, правда, відпала один раз. Но то не страшно, бо чужому мальчіку на штани.
А Оксана з другого отряду їсть всьо! І гуляш! Товстіша за нашу Пилиповну, не брешу. Мені тіко пирожки з яблуками до смаку, но більше трьох в карман не залазить.
А ще хочте прикол! У нас є алюмінієва вілка. Всі залізні, а одна алюмінієва.
Раніше було не дуже, як в столовкє вона комусь випадала, зато коли вона втрапила мені, я придумав: той, кому ця вилка попадається - самий крутий! А на слідуючий день, коли виделка попала до Матусевича, я сказав, що гра відміняється! Здорово, га?
Передайте Редькє, шо на озеро, як вернусь, поїдем. На карасів. Скажіть, шо скушно і купатися можна тільки по распісанію! І що він нічого не потіряв, а математику він здасть. Передайте, я везу йому дохлого сушеного вужа. Класного. Почепим його на вірьовочку і будем запускать.
Все добре!
У нас був день бантіка. Тіпа всі обливаються водою, а у кого на голові бантік, обливать не можна. Скажіть, здорово! У нас піввулиці можна було б облить, ну окрім Вербицької і бугалтєрші з двухетажки.
Кормлять не дуже. Но про цьо я вже писав.
Як будете їхать, привезіть дідову сапьорську лопатку, скоч і вафлі «Артек» з півкіла. І карамельок. Тільки не «Польот» з бумажкою!
А ще привезіть каліндарік. Бо я дуже всіх вас люблю. І дуже скучаю. За Вами, бабо, тоже. Особєнно перед сном.
Міша.
Про літо так здорово згадувати взимку! Коли шапка, сніг падає, вода тверда і…
Зорi в макаронах
Руки мерзнуть. Мама пхне мене на санчатах додому.
Вже темно, дід, певно, куняє і Маркіз дрихне на вікні. Баба тіки не спить, бо у неї по тєліку фільм «Чапаєв». Вона, коли його дивиться, то потім мовчить і не лається з півгодини.
«Забєрі сонце с сабою!… Ано мнє нє нужна вєріш!…», - волаю я на всю вулицю, і собаки з інтузіазмомом мені підспівують. Джон, Лисючкин лишайний кундель, так той з-за паркану аж рветься, аж вистрибує.
«Циц! Ану мовчки, бо зара сам санки потянеш!», - сердиться мама, і я замовкаю. Тіко тихенько соплю собі під ніс: «…ано міня больше нє люуууубіт, ано міня больше нє грєєєт… Тиць-тидиць».
Ми вертаємось з гостей. Тьотя Юля дала нам банку холодцю і ще карамельок. «Білочки» ми поїли з Ганькою, вона втопила одну мені в борщ, а я допетрав, шо воно таке дивне, тільки коли по дну ложкою заскріб.
Мама каже, нізя бити дєвочок. Але, думаю, однюсінька личка не щитається.
- Мама!
- Ну.
- А ти конфєт скіки у рот можеш засунути?
- В смислі?
- Ну я три. Може, чотири даже. Тіки тоді жувати трудно. А ти?
- Питання в тебе дурні.
- Ма, ну скіки?