Камінна душа

Бібліотека шкільної класики

КАМІННА ДУША

Для старшого шкільного віку

Київ

ББК 84.4УКР6 Х85

Серія «Бібліотека шкільної класики» заснована 2005 року

Передмова та навчально-методичні матеріали Людмили Слободянюк

Обкладинка Наталії Задорожної

Хоткевич, Гнат.

Камінна душа : Для ст. шк. віку / Гнат Хоткевич; передм. та навч.-метод. матеріали JI. Слободянюк. — К.: Школа, 2009. — 288 с. — (Бібліотека шкільної класики).

ISBN 978-966-339-858-7

Гнат Хоткевич (1877—1938) — самобутня творча постать: письменник, критик, літературознавець, мистецтвознавець, театральний і музичний діяч, історик і етнограф, автор багатьох новел, оповідань, повістей, романів. До книжки увійшла його повість «Камінна душа» (1911), яка і сьогодні приваблює стильовою, мистецькою самобутністю.

Розрахована на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю Г. Хоткевича.

ББК 84.4УКР6

ISBN 978-966-339-858-7 (НКП) © Видавництво «Школа», 2009

ПИСЬМЕННИК З БАНДУРОЮ

Навряд чи є в українській культурі особа, яка проявила б себе так багатогранно, як Гнат Хоткевич, який творив у різних областях мистецтва, літератури, техніки. Він — прозаїк, драматург, перекладач, редактор, композитор, професіонал-бандурист, театральний режисер, музикознавець, фольклорист, етнограф, педагог, громадський діяч, художник, а за фахом — інженер-технолог. Залишив після себе велику творчу спадщину, яка, безперечно, належить до духовних скарбів України.

Гнат Хоткевич належав до стародавнього роду, з якого вийшло чимало славних особистостей, у тому числі гетьман — польський воєвода XVII століття. З дитинства юнак захоплювався народною творчістю. Під упливом козацьких дум і пісень у проникливому виконанні сліпого бандуриста дядька Павла навчився кобзарській майстерності, тягнувся до сцени, шукав самовираження в художньому слові (творив під псевдонімом Гнат Галайда). У 18 років заснував у селі Дергачі на Харківщині драмгурток із селян, з якими ставив п’єси І. Карпенка-Карого та 1. Нечуя-Левиць-кого. Пізніше в Харкові створив перший в Україні робітничий театр.

Вищу інженерну освіту Хоткевич отримав у Харківському технологічному інституті. Незважаючи на безперечні здібності до наук, у 1899 році його вигнали — за «політику». Неблагонадійного студента звинуватили в допомозі організаторам збройного повстання і крадіжці кулеметів.

Навчання Гнат поновив у вересні 1900-го будучи членом Харківського комітету Революційної української партії (РУП) — першої політичної організації наддніпрянських українців. Її засновник адвокат Микола Міх-новський виступив з програмною промовою, основні положення якої пізніше були видрукувані у Львові брошурою «Самостійна Україна». Не дивно, що охранка вважала Хоткевича «мазепинцем» — за ним ретельно спостерігали «голубі мундири» із губернського жандармського управління.

Після розколу радикальної РУП у 1902 році Гнат приєднався до українських есерів (з 1907 р. — Українська партія соціалістів-революціо-нерів), активно працював у підпільних гуртках. 12 листопада 1903 р. йому довелося пережити обшук, проте арешту вдалося уникнути.

Революційна робота не знищила інтересу до сцени, музики, літератури. Гнат Мартинович підтримував дружні відносини з багатьма відомим діячами національно-культурного ренесансу — Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Михайлом Старицьким, Марією Заньковецькою.

У революційному 1905 р. Хоткевич організував страйки робітників у Люботині, Полтаві, Кременчузі, Миколаєві. Брав участь у московському з’їзді представників залізничної спілки, яка затвердила програму всеросійського політичного страйку. Не випадково в циркулярі департамента поліції МВС від 28 січня 1906 року інженер Хоткевич згадувався як особа, запланована до арешту. Залишався єдиний вихід — еміграція. Залишивши Російську імперію, він до 1912 р. мешкав на Галичині, яка в той час знаходилася під владою Австро-Угорщини.

«Український П’ємонт» звів письменника з керівником Наукового товариства ім. Т. Шевченка професором М. Грушевським, відомими ученими С. Рудницьким, О. Маковеєм. У селі Красноїлове на Станіславщи-ні Гнат Хоткевич сформував етнографічний «Гуцульский театр», який проіснував до 1914 р. Трупа успішно гастролювала по Буковині и Галичині, виступала в Кракові, Харкові, Одесі, Москві. Центральне місце в

З

репертуарі театра відводилося творам його керівника: п’єсам «Довбуш» (1909), «Гуцульский рік» (1910) та ін. У цей період з-під пера Хоткевича вийшли повісті «Камінна душа» (1911), «Довбуш» (надрукована лише в 1965 р.), збірки нарисів та новел «Гірські акварелі», «Гуцульські образки».