українських козаків і вояків УНР, навчання релігії рідною
мовою української дітвори в середніх та народних
школах, розмосковлення церкви і поміч у розбудові
освітніх закладів, збір для цього внесків і пожертвувань
– чималенько рядків займе сам перелік справ.
А на одному з чергових засідань отець Пащевський
мусив прикре питання поставити:
– Треба нам щось у Рівне невідкладно вчинити…
Панотці із колишнього «Союза русского народа» людей
ошукують, вже навіть відкрито виступають ці російські
чорносотенці проти висвячення архімандрита Полікарпа
в єпископи.
– Звістка така перевірена? – насторожився посол Петро
Певний.
– Нелукаві люди казали, що чули на власні вуха.
Батьки наших учнів з української гімназії якраз були, як
отець Рогальський в рівненському соборі проти рішень
Синоду різне балакав.
– А чи вплине тут владика Діонисій? Він же, як молода
тополя на вітрі, хитається весь час між своїми старими
москвофільськими комплексами і реальними потребами
пастви, де три чверті є українцями? – завагався
було посол Євген Богуславський.
73
– Гадаю, маємо від імені Волинського українського
об’єднання, – запропонував Степан Скрипник, – направити
заяву митрополиту Діонисію про покарання священика
за неповагу до Священного Синоду Автокефальної
православної церкви в Польщі.
Не відкладаючи на колись, тут же взялися гуртом готувати
проект заяви, докидаючи в текст по реченню, і,
поки ще свіже воно, на ходу рихтувати, стругати та підстругувати:
«…на Волині, оскільки би дійсно Св. Синод
під пресією цієї купки російських чорносотенців відмінив
своє рішення, в парафіях повстав би заколот.
На жаль, у тій розкладовій роботі бере участь дійсно
і дехто з панотців, що теж свого часу були учасниками
російських чорносотенних організацій. Фактом є, що
прот. Рогальський з Рівного прилюдно виступив у рівненському
соборі проти рішення Св. Синоду і збирав
підписи на чистих аркушах, які малося заповнити
текстом, понижуючим як гідність Св. Синоду, так і
авторитет нового єпископа. З почуттям поваги до
Св. Синоду цього тексту, який є в нашому посіданні,
наразі не долучаємо, будучи переконаними, що проти
всіх винуватців Св. Синод зарядить суворе слідство і
викриє всіх тих, хто баламутить опінію в церковній
ограді і сприяє ворогові, що веде шалену агітацію проти
православної церкви і намагається до підваження
авторитету ієрархів.
Більшої послуги, як акція прот. Рогальського з Рівного,
ворогові православної церкви не можна віддати, бо до
того ще прот. Рогальський підкреслив, що він виступає в
імени не свого, а цілого центру.
Отож, у гроні православної церкви маємо якийсь-то
«центр», який іде проти ухвал Св. Синоду.
Як вірні і віддані сини православної церкви, як діячі,
що стоїмо на чолі об’єднання, що скупчує весь свідомий
Іван КОРСАК74
актив українського народу на Волині, боліємо над подібними
виступами представників духовенства, а виконуючи
свій обов’язок перед Св. Синодом, як вірні сини
православної церкви, заявляємо відверто, що оскільки
винуватців не буде покарано, то тим самим остаточно
впаде в очах віруючих авторитет церковної влади.
До цього допустити не сміємо, бо тим самим на церковно-
громадській ниві запанував би ворог нашої віри і
Церкви»…
Синод у Варшаві не став на бік чорносотенців, хіротонія
архімандрита Полікарпа в єпископи відбулася.
Отець Пащевський супроводжував нового владику
у кількох перших візитаціях в сільські парафії. Єпископ
Полікарп мав проти себе в духовній консисторії в Кременці
ворожу опозицію, ворожу українській ідеї та розмосковленню
церкви в Польщі, тож насамперед владика
хотів з людом зустрітися. Ті зустрічі пам’ятатимуться
отцю Пащевському і через роки…
Передзвін урочистий плив у небо, молоді хлопці
в козацьких одностроях виїжджали стрічати владику
– розвівалися на вітрі гриви баских коней, що землі під
собою не чули, вітали чемно жаданого гостя, той ескорт