Ота вийшов на свіже повітря. Вітер з гір був холодний, як вода в струмку. Оті легко дихалося. Тут було гарне і спокійне життя.
З тим він пішов спати. Вранці Кліке поїхав, а надвечір приїхав абат Гайяр, і вони втрьох грали в джокер. Вікна в коричневій кімнаті були відчинені навстіж, але все одно стояла задуха, й Ота відчинив двері, щоб зробити протяг. Коли він повернувся до столу, пані пояснювала абатові, що в сні їй явився високий гарний дід, який випромінював світло; він торкнувся її пальцем, і з цього пальця теж випромінювалося світло.
— Але він нічого не сказав, mon cher abbe[28], і я не знаю, що це може означати. Думаю, що це був сам господь, бог.
— Чого ви так думаєте, chere madame?[29] — запитав абат Гайяр, спритно роздаючи карти.
— Бо він був такий гарний і випромінював таке яскраве світло, — відповіла йапі Кліке.
— Снам не треба вірити, chere madame, — зауважив абат Гайяр. — Як правило, їх спричинює погане травлення.
— Ні! Ні! Що ви! — злякано замахала руками пані Кліке.
— Si, si. L'indigestion[30], — наполягав на своєму абат Гайяр.
Сердешна пані Кліке страшенно зніяковіла, що абат підозрює її в такому негарному ділі, як травлення, та ще до того й поганому. Вона соромливо опустила очі. Абатові стало видно її карти, і він витяг у неї джокера, щоб відшкодувати їй за це приниження.
— Я вам цього не казав би, — мовив він лагідно, але поважно, — коли б це не було моїм обов'язком вас застерегти. Якщо господь хоче виявити комусь свою волю або прихильність, він робить це не через сон, а виключно через посередництво нашої святої церкви.
— Вибачте, — захищалася пані Кліке, — а святий Яків? А Авраам? їм теж нічого не снилося?
— Тоді, chere madame, ще не було нашої святої церкви… Тоді всемогутній господь говорив з людьми безпосередньо. Нині він має тлумача. Я до ваших послуг, мадам, — усміхнувся абат, наставляючи їй віяло карт, і важко було зрозуміти, які послуги він має на увазі, — чи ці, священні, чи тільки звертає її увагу, що настала її черга тягти джокера.
Потім розмова урвалася, незважаючи на те, що абат був вельми люб'язним і пробував жартувати. Невдовзі він попрощався.
— Ох, Густе, Густе, — зітхнула пані Кліке, коли вони лишилися наодинці, — я така нещасна…
— Не розумію чому, — всміхнувся Ота, а тоді наважився й додав: — Chere madame…
Вона не запротестувала проти такої фамільярності.
— Пан абат, певно, мав слушність, — провадив він спокійно. — Пан абат, мабуть, розуміє ці… як би тут його точніше сказати… таємні справи…
— Мабуть, — кивнула вона головою. — Але він не розуміє жінок, Густе. Не розуміє жінок!
— Гм… — промимрив Ота розгублено.
— Так, він не розуміє жінок! — утретє мовила пані Кліке, підвелася й за хвилину принесла пляшку вина, бо старий Алі вже спав.
Вони сіли одне навпроти одного, випили по келиху, і пані Кліке почала розповідати, що жінки — це незвичайні створіння, яким потрібне сонце. Але сонце жінок — це ласка, cher Густе. І з усіх жінок на світі найжіночніші француженки — les plus feminines, cher Густе! A з усіх француженок найжіночніші дочки генералів, бо вони поєднують у собі жіночу звабу з жіночою підступністю й стратегією, яку успадкували від батьків.
Ота слухав і не знай, чи папі Кліке хоче його розсмішити, чи на неї вже почало діяти вино. Мабуть, причина тут була таки у вині. Для певності він засміявся.
Пані Кліке засміялася й собі.
— Густе, я повинна вам щось відкрити, я скажу вам це на вушко… Густе, я абатові Гайяру збрехала! Той дід, який мені приснився, той, що випромінював світло, був зовсім не старий. Він був молодий! Молодий і гарний!
— Он як, — засміявся Ота. — А чого ви не сказали цього панові абату, chere madame?
— Ах, Густе, — пані Кліке опустила очі, — я бачу, ви теж не розумієте жінок… Тому, що мені було так… так соромно…
Ота ковтнув вина, бо не знав, що на це сказати, але вино не допомогло, і тоді він заявив, що коли той дід був молодий і гарний і випромінював світло, то це, напевне, якийсь апостол, чи не святий Марк, відомий красень. Та пані Кліке з ним не погодилася: мовляв, це ясне видіння у сні мало на своїх шатах велику монограму. Але вона не хотіла признатись, яка там стояла літера, тож Ота почав перелічувати абетку від самого початку, й пані Кліке кивнула головою, коли він дійшов до літери «Г». Ота перестав удавати з себе школяра й випив цілий келих вина.