– О, це було б чудово. Бразилія – гарна країна. І краще розвинута за Гондурас.
– Може, відсвяткуємо? – бентежний азарт повертає мене в юність.
Дружина пригортається до мене, і на мить у її очах спалахують колишні бешкетні вогники, однак хутко згасають.
– Шкода… Спасибі, коханий, та маю невідкладний виклик до клініки. Зроби уроки з дітьми, гаразд?.. А завтра, може, і відсвяткуємо…
– Люба моя, де ти бачила вибухівку з таким витривалим детонатором? Завтра це вже буде сир із пліснявою.
– Я люблю сир. Навіть із пліснявою, – промовляє дружина вже з порога.
Так, але феєрверк дає відчуття свята і його довго згадуєш…
Шкода, що вона не вибрала вибухівку сьогодні…
Ріо: маракуйя, фієста, сієста
Маленька Португалія спритно обійшла свою більшу і єдину європейську сусідку Іспанію в тривалих історичних перегонах, закріпивши за собою поділом по папському меридіану[15] великий, різнобарвний і дуже ласий шмат Нового світу. Бразилія – донька Португалії й моя нова батьківщина. Якщо місто Бразиліа – її командний пункт, Сан-Паулу – руки, то Ріо-де-Жанейро – душа, скарбниця історії й традицій.
Лікар Алваро Сілва запрошує мене сісти в зручний фотель, люб’язно подає склянку води, гортає документи й час від часу кидає на мене променистий погляд з-під кошлатих брів. Я всміхаюсь у відповідь і попиваю теплувату воду, гамуючи легке хвилювання. Його невисокий зріст, ледь червоняста шкіра й очі кольору океану промовисто розповідають давню історію кохання самотнього морського вовка, викинутого Європою, і юної довірливої індіанки. Нарешті лікар Алваро приязно всміхається й виносить вердикт:
– Пане Андре, мої вітання вам як переможцеві цього складного конкурсу. Маю сказати, що всі двадцять вісім ваших конкурентів є вельми, вельми достойні й шановані люди у своїх країнах: усі, як і ви, кандидати медичних наук із вагомим послужним списком. Проте! – Чоловік піднімає коротенького вказівного пальця. – Ви вразили журі конкурсу своєю, так би мовити, упертістю. Ми ще не зустрічали людини, яка була б однаково фахівцем у багатьох галузях медицини. А ваша двічі пройдена інтернатура з кардинальною зміною профілю – о-о-о… Це багато. До того ж департамент медицини Гондурасу назвав вас найкращим лікарем країни. Ми вітаємо людей, відкритих до змін і готових адаптуватися на «відмінно». Думаю, ви знаєте, що естетична медицина потребує досконалого знавця, загартованого саме таким неоціненним досвідом. – Алваро пригладжує своє густе темне волосся й переводить погляд на мої руки зі склянкою. – А ще мені подобаються ваші руки, пане Андре. Вони у вас, як я спостеріг, добре розроблені: весь час у м’якому русі. І вони не тремтять. І, як свідчать папери, зробили безліч вдалих операцій. Тож ви нам підходите якнайкраще. Тепер у вас є вибір: можете використати отриманий на навчання грант так, як вважатимете за потрібне. Тобто можете навчатися в тій країні, у якій захочете: Ізраїль, США, Німеччина, Мексика, Італія, ну і, звісно, Бразилія. Яку красуню з-поміж усіх цих обираєте? – Лікар Алваро з приязною широченною усмішкою чекає на мою відповідь.
– Думаю, лікарю Сілва, що Бразилія підійде якнайкраще. Я знаю, що Ріо-де-Жанейро – визнана столиця пластичної хірургії. А ще це найбільш прийнятно для моєї родини, яка поки що залишиться в Гондурасі.
Поважний чоловік задоволено киває головою.
– Так, ми багато в чому просунулися, це правда. Сьогодні Бразилія посідає друге місце у світі за кількістю проведених пластичних операцій після США. Хоча, – хитро примружує очі лікар Сілва, – через менші ціни до нас злітається дедалі більше клієнтів зі всіх країн світу. Співвідношення ціни та якості на нашу користь. Навчаючись, ви побачите тут і акторів Голлівуду, і дружин політиків зі всього світу, і арабських принцес. Але про це тсс… – Лікар підніс пальця до губ. – Нам, посвяченим у чужі таємниці, треба добре лавірувати в потоці комунікації. Розкутість і витонченість у спілкуванні з клієнтами й табу на розмови про пацієнтів за межами клініки. Напевно, ви вже навчилися відповідати менше, аніж запитують?
– О, це так, – сміюсь у відповідь. – Тим більше, що моя португальська ще не на висоті.
– Я цього й не помітив, – лестить мені новий шеф. – І добре, що ваша родина поки залишиться в Гондурасі: вам доведеться активніше спілкуватися португальською. Вона, звісно, близька до іспанської, але все ж не близнючка. Ну що ж, мої вітання, пане Андре. На найближчі чотири роки ви резидент-хірург Католицького університету Святого Понтифіка в Ріо-де-Жанейро.
15
Коли 1493 року Х. Колумб повернувся до Старого світу, відкривши нові землі, це повідомлення загострило відносини між Іспанією й Португалією. Доти першовідкривачем усіх нових шляхів до Африки була Португалія. Вона діставала всі землі на південь від Канарських островів. Але іспанський король Фердинанд і його дружина Ізабелла не збиралися поступатися своїми правами на відкриті землі, у зв’язку з чим звернулися до Папи Римського Олександра VI. Папа постановив, що за 600 км на захід від Азорських островів на мапі потрібно провести вертикальну лінію (так званий папський меридіан), на схід від якої всі землі належатимуть Португалії, а на захід – Іспанії.