– Овва! З ким? Через що? – не можу стримати здивування.
– Татусю, привіт… Я була права! Ти сам казав бути бійцем, – торохкотить мала в слухавку. – Я заступилася за свою подружку Софі. Хлопці назвали її товстою свинею. А вона так плакала! У неї буде травма дитинства!
– Ти молодець, Маріє! – заспокоюю доньку.
– Тату, тату, а мене вчителька в школі похвалила! – проривається голос Домініка. – А дядько Ґільєрмо на вихідні візьме мене в гори!
– Ти теж боєць, Домініку! В Україні про таких кажуть «козак»!
– А в Гондурасі, тату?
– Ти… ти справжній вождь Лемпіра!
Мені раптом дуже хочеться повернутися до своєї сім’ї, аж до болісного щему всередині. Не треба викохувати того в собі…
– Дайте слухавку мамі… Ізабель, я дуже всіх вас люблю… Скоро тут буде карнавал – я куплю нам квитки, гаразд?
– Це майже чотири години польоту, – вагається дружина.
– Люба… Один самотній чоловік на великій відстані весь час думає про тебе… Ну дуже самотній…
– Гаразд. Мені подобається твій благальний голос. Приїдемо, – обіцяє Ізабель. – Ми розвіємо самотність того чоловіка. І Ґільєрмо з Кончітою приїдуть. Але місця мають бути найкращі!
Середина лютого. Спе-е-е-ка-а-а… Неймовірна-а-а-а… Її не полегшує навіть пасат з Атлантики. Температуру підсилюють сотні тисяч туристів з усього світу. Їхні розпечені тіла випромінюють не менш палке бажання пізнати найспокусливішу, найкрасивішу у своїй гріховній відвертості традицію карнавалу в Ріо-де-Жанейро. Фієста-а-а! Лише частини двадцятого століття Бразилії вистачило, щоб місцеві веселі театралізовані бійки тухлими яйцями під час зустрічі Великого посту перетворилися на кількаденне костюмоване буйство танців, музики й людської плоті. Яке там тривіальне «Бувай, м’ясо!»… Уже як довгі сорок днів до Великодня і стримувати свої апетит та пристрасть, і поводитися, як кастрований представник чернечого ордену, то треба наостанок так нагрішити, щоб кожен день із сорока наступних було чим потішити і пам’ять, і язик, і настрій.
Португальська традиція передсвяткового бешкету замісила в Бразилії круте тісто із соковитими барвами африканської матриці й тваринним ідолопоклонством індіанців. Самбодром – велетенська сімсотметрова вулиця для проведення карнавалу – сьогодні перетворився на багатомовний Вавилон. Його призначення – народити таку хвилю радості й енергії, що спонукала б весь світ знову заговорити мовою злагоди, що зайшла б у вуха невидимого Бога й змусила б Його почухати маківку в глибокій задумі: «А що, може, повернути їм усе-таки одну мову? Може, не будуть більше турбувати мене своїми вежами? Нехай живуть у мирі, сексі й радості?..»
Фієста-а-а!.. У нас дуже вигідні місця в середньому ряду. Пригортаю до себе Ізабель. Десь удома вона примудрилася застудитися й трохи покашлює. Каже, через купання під водоспадом. Відчуття свята наповнює нас молодою пристрастю. Ґільєрмо в рожевому блискучому циліндрі обіймає Кончіту. Відколи я бачив її востаннє, вона ще більше розквітла. Біла прозора сукня дає простір для лету чоловічої фантазії. Та сьогодні і чоловіча, і жіноча увага прикута до середини самбодрому. Чорношкірий товстун, якого обрали на роль короля Момо[16], піднімає вгору символічний ключ від міста й гучно оголошує старт святкової ходи шкіл самби.
Тисячі тіл звабливо й ритмічно вихиляють стегнами в пов’язках із пір’я неймовірних кольорів. Папуги ара сьогодні злетіли зі своїх верховіть. Той, хто високо літає, може дозволити собі виділятися. Віват, розмаю кольорів!
На велетенській платформі лякає всіх зубатою пащею гігантський крокодил – привіт з епохи динозаврів. Вистояв, вижив, пристосувався… Віват, сило!
Над ним, серед буйства тропічних квітів, невпинно вібрує крильцями колібрі – дивовижний невтомний згусток енергії… Віват, руху!
Сотні яскравих ягуарів сьогодні полюють у ритмі самби… Віват, щастя!
У центрі платформи танцюють красиві оголені жінки з велетенськими блискучими коронами. Їхні стрункі тіла бездоганні. Ні грама зайвого жиру, ні тіні печалі. Геть вік, геть турботи. Віват, красо!
Десь там, у далекому еталонному Парижі, манірно-вишуканий сигнал до кохання подаватиме мереживний пеньюар… Чи наганятимуть сексуального апетиту суперечливі парфуми, довгий погляд крізь дим папіроски… Пробудження тіла розпочнеться витягуванням душі через вуха – догідливою музикою настрою… розпалюванням хворобливої уяви віршами…
Тут це зайве. На землі Санта-Крус, благословенній Південним Хрестом, кольори, ритми й одежа від неба, води й землі. Вони несуть життя. Віват, природна гармоніє!
16
Король Момо – король карнавалу в деяких країнах Латинської Америки, передусім у Бразилії й Колумбії. Його поява знаменує початок карнавальних урочистостей. Кожен карнавал має власного короля Момо, якому під час свята часто вручають ключі від міста. Для цієї ролі традиційно вибирають високого й огрядного чоловіка.