Рек та Енджеліка обурювалися через когось, хто ще не з’явився, — здається, через представника «недоторканих», — але Френкі відмовлялася починати без нього.
— Навряд чи вже він покаже сьогодні тут свою волохату пику, — сказав Рек. — Або десь іще в місті, коли на те пішло. — Він мав мелодійний голос, із домішкою легкого ірландського акценту.
— А якщо й покаже, — озвався його «відкриторотий» приспішник, — я зв’яжу його та здам за винагороду.
— Глянула б на це, — озвалась Енджеліка. — Бо винагород вам не бачити. Доґфейс і весь клан не бояться вас. Горлорізів Ліо — так, але не вас.
Усе це вона не проказала, а наче проспівала — весело, ритмічно, жваво, — ніби видихаючи кожну фразу, кожна з яких спершу злітала життєрадісно вгору, а потім плавно, разом із видихом, спускалася на крилах усе нижче та нижче.
Рек глянув на свого кишенькового годинника, випростав схрещені ноги та встав.
— Ще хвилина, Френкі. А потім я забираю своїх товаришів та дую звідси.
— Гівнюче, примусь його сісти! — закричала Френкі.
— Будь ласка, сядьте, пане Донован, — сказав «наставник».
— Я ніколи не виконуватиму наказів того, хто дозволяє дитині обзивати його, — кинув Рек.
— Ти пошкодуєш, що так про мене сказав, — сказала Френкі. — Одного дня ти мене благатимеш пробачити тебе.
Та, перш ніж їхня суперечка встигла зайти далеко, широко відчинилися та гучно грюкнули двостулкові двері запасного виходу, і всередину швидко зайшла маленька постать.
— Ось і він! — сказала Френкі. — Казала ж, він буде.
Чоловічок енергійно пройшовся по проходу, на ходу знімаючи капелюх та плащ із високим коміром, які закривали йому обличчя.
— Вибачте, я спізнився, — мовив він із сильним та різким нью-йоркським акцентом. — Трафік — кошмар!
Він швидко піднявся сходами на сцену та опинився під променями ліхтарів, і я був шокований, коли побачив, що його обличчя — кожен квадратний дюйм, крім очних яблук та губ, — укрите довгим густим волоссям. Це був Доґфейс,[79] ватажок «недоторканих» із Елдрітч-стрит, найбільш зневаженого клану дивних у Нью-Йорку.
— Доґфейсе! — вигукнув Рек. — А я, по-правді, уже не думав, що в тебе стане сміливості показатися тут після побиття, яке ми влаштували вам на минулому тижні.
— Ось так ти це звеш? — відказав Доґфейс, лизнувши два пальці та пригладивши ними пасмо волосся біля ока. — Дотепно. Мені пам’ятається, трьох твоїх відвезли до цілителя, а моїх тільки двох.
— Здається, ти розучився рахувати, — сказав Рек. — Просто не лізь на мою територію, інакше тебе заберуть не до цілителя, а до покійницької.
— Хо-хо-хо! — відгукнувся волохатий хлопець, насміхаючись із нього. — «Не лізь на мою територію!» Комусь треба змінити підгузок.
Рек, який перед цим сів, знову скочив зі стільця, але один із його приспішників відтягнув його назад. Доґфейс навіть не ворухнувся, а тільки тихо собі посміювався, коли дивився, як Рек напоказ нібито дає себе утримати, щоб уникнути скандальної сцени.
— Я б цього не пробував, — мовив Доґфейс. — Із того боку, приклавши вуха до дверей, ждуть троє моїх хлопців. І, коли вони почують, як я гавкну, ти покійник.
— Досить уже цього стомливого чванства, — сказала Енджеліка. Обличчя в неї було спокійним, але її димова хмара стала густою та неспокійно вирувала.
— Так, дозвольте вже, будь ласка, почати, — проказав «наставник».
Усі сіли. Хоча напруженість між ватажками кланів була відчутною, вони таки невдовзі перевели свою увагу на моїх друзів та на мене.
— Що ти приготувала для нас сьогодні, Френкі? — запитав Доґфейс. — Знову селюки з лісу?
— Мені більше не потрібні дешеві фокусники, — застеріг Рек. — Цього разу я хочу справжніх талантів.
— Еге ж, — додав Доґфейс. — У його ватазі й правда багато нікому не потрібних недоумків.
Рек кинув на нього недоброзичливий погляд.
— Ні-ні, вони — реальна знахідка, — запевнила Френкі. — І вони будуть реально дорогими.
— Подивимося, — сказала Енджеліка.
— Єдине, що мене хвилює, це чи зможуть вони грабувати, — зауважив Рек. — Мені потрібні «силачі». Мені потрібні «розвідники».
— А мені потрібні «хамелеони», — сказав Доґфейс. — Недавно мою ватагу засікли звичайні, і нас добряче поскубли.
— Тобі це, напевне, не завадило б, — поглузував Рек із зовнішності опонента.
79
Доґфейс (Dogface) — англійською це буквально «Собаче Обличчя»; в інших значеннях — «Вояк», «Песиголовець» тощо.