— Ліо, радий тебе бачити, завжди і повсякчас, — озвався Рек, роблячи жест, наче знімає капелюха для вітання, хоча капелюха на ньому не було. Його приспішники мовчали.
Енджеліка уклонилася.
— Привіт, Ліо, — сказала вона; її хмаринка ввічливо зменшилася до пристойного розміру і притиснулася до тіла своєї хазяйки, наче вона теж була налякана.
Ліо показав на неї конвертним ножем.
— Ти краще не бризкай тут, янгольське личко. Я щойно почистив цей килим.
— Не буду, сер.
— Отже, — Ліо націлив ножа на нас, — це вони?
— Це вони, — відповів Рек.
— Де хлопчик-пес?
— Він утік, — відповів високий чоловік із по-зміїному слизенькою інтонацією в голосі.
Ліо стиснув руків’я конвертовідкривача трохи міцніше.
— Це недобре, Білле. В людей може виникнути думка, що ми потураємо злочинцям.
— Ми його схопимо, Ліо.
— Краще ти сам, — потім він перевів погляд на Река та Енджеліку: — Тепер що стосується вас. Я чув, що ви відвідували незаконний аукціон.
— О ні, нічого подібного, — відказав Рек. — Ти про цих дивних? — Він показав жестом на моїх друзів та на мене. — Ми пробували найняти їх. Це був… ярмарок вакансій.
— Ярмарок вакансій! — реготнув Ліо. — Це щось нове. Ви впевнені, що не хотіли забрати їх собі незаконно? Щоб за допомогою погроз і залякування змусити їх потім безплатно служити вам?
— Ні-ні-ні, — зачастив Рек.
— Ми б ніколи так не вчинили, — відказала Енджеліка.
— І що ви повинні робити з нетутешніми? — запитав Ліо.
— Приводити їх до тебе, — відповів Рек.
— Отож.
— Френкі думала, що вони — нічого особливого, тому…
— Френкі — розумово відстала карлиця! — закричав Ліо. — Сортування на тих, хто «нічого особливого», а хто таємний агент, не її парафія. Ви приводите нетутешніх до мене, а я вже їх сортую! Ясно?
— Так, Ліо, — відповіли вони в унісон.
— Далі. Де «світлоїжка»?
— Прохолоджається у вітальні, — відповів Білл. — Я лишив з нею Джіммі та Вокера.
— Добре. Будьте з нею ввічливі. Пам’ятайте, спершу ми повинні спробувати стати з нею друзями.
— Ясно, Ліо.
Потім Ліо звернувся до нас. Він зняв свої ноги зі столу та підсунув стілець уперед.
— Звідки ви? — запитав він. — Ви «каліфорніос»,[81] еге ж? Люди Міса?
Напевне, це вони так назвали пані Сапсан.
— Я із Флориди, — відповів я.
— А ми з Об’єднаного Королівства,[82] — додала Бронвін грубим голосом.
— Ми не знаємо, хто такий Міс, і взагалі не розуміємо, про що ви кажете, — сказала Емма.
Ліо кивнув. Опустив очі на стіл. І мовчав навдивовижу доволі довго. Коли він знову підняв очі, його обличчя було червоне від гніву.
— Мене звати Ліо Бернам, і я правлю цим містом.
— Усім Східним узбережжям, — добавив Білл.
— Ось, як ми зробимо. Я ставлю вам питання, а ви чесно відповідаєте. Я не той хлопець, якому можна брехати. Я не той хлопець, чий час можна марнувати.
Ліо підняв руку над головою та різко й сильно опустив її, загнавши ніж для конвертів глибоко у кришку столу. Усі в кімнаті від несподіванки здригнулись.
— Зачитай звинувачення, Білле, — звелів Ліо.
Білл розгорнув блокнот:
— Перетин меж приватного володіння. Опір при арешті. Викрадення відособленого дивного…
— Допиши «надання неправдивих даних про себе», — перебив його Ліо.
— Як скажеш, Ліо, — промовив Білл, дописуючи.
Затим Ліо підвівся зі свого високого стільця, обійшов навколо нього, став позаду та сперся передпліччями на золоте оздоблення спинки.
— Після того як витвори та примарні тварюки вшилися з міста і все почало налагоджуватися, — сказав він, — я знав, і це було лише питання часу, що одного разу хтось спробує залізти на нашу територію. Я вирішив, що вони почнуть зі спроби віджати одну з «мухосранських» петель десь на окраїнах. Як-от заклад Міссі Файнман на Соснових Пустирях. Або притончик Джус Берров у горах Поконо. Але прийти за одним із наймогутніших диких, яких ми не бачили я вже не знаю як давно, і зробити це прямо на нашому задньому дворі серед білого дня… — Ліо при цих словах випростався, й у спалаху гніву з його вуст навіть почала бризкати слина. — Це не тільки безсоромно, це — образа. У такий спосіб «каліфорніос» кажуть: «Ліо слабкий. Ліо спить. Давайте просто завалимося до нього додому та вкрадемо його скарбничку, бо ми зможемо втекти з нею».