– Можу сказати, що з мене він не багато витягнув, – заявила міс Берджесс, міцно стуливши губи.
– Серденько моє, не треба мовчати як риба. Я ж сказав вам розповісти йому все, що він хотів дізнатися. А що, власне кажучи, він хотів дізнатися?
– О, він все продовжував наполягати на тому, нібито ви могли бути добре знайомі з тим містером Шайтаною. Навіть припустив, що той приходив сюди як пацієнт під чужим іменем. Він показав мені його фотографію. Ото вже драматичного вигляду чоловік!
– Шайтана? Так-так, любив удавати з себе сучасного Мефістофеля. Загалом у нього непогано виходило. Баттл питав щось іще?
– Та, в принципі, нічого. Хіба що… о так, хтось наговорив йому всіляких дурниць про місіс Ґрейвз. А ви знаєте, якою вона часом бувала.
– Ґрейвз? Ґрейвз… О, так, старенька місіс Ґрейвз. Оце смішно! – сказав лікар і засміявся від душі. – Справді дуже смішно, – повторив він, а тоді пішов на обід у піднесеному настрої.
Розділ десятий. Доктор Робертс (повторно)
Суперінтендант Баттл обідав з мсьє Еркюлем Пуаро. Перший мав пригнічений вигляд, другий – співчутливий.
– То, кажете, ранкові пошуки правди не були дуже успішними? – задумливо промовив детектив.
Баттл похитав головою.
– На нас чекає дуже складна робота, мсьє Пуаро.
– Що ви можете сказати про нього?
– Про лікаря? Чесно кажучи, гадаю, Шайтана мав рацію. Він – убивця. Нагадує мені Веставея. І цього юриста з Норфолка. Такий же добродушний і впевнений у собі. Так само користується популярністю серед людей. Вони обидва наділені диявольським розумом, як і Робертс. А втім, не скидається на те, що саме Робертс убив Шайтану. Власне кажучи, я не думаю, що це був він. Він професіонал, тож усвідомлював би величезний ризик того, що Шайтана може прокинутися й закричати, значно краще, ніж будь-яка інша людина. Ні, я не думаю, що це Робертс його вбив.
– Але ви вважаєте, що він когось таки вбив?
– Можливо, навіть багатьох людей. Як і Веставей. Але встановити це буде вкрай важко. Я проглянув його банківський рахунок, там нічого підозрілого: жодної раптової великої суми не надходило. У будь-якому разі за останні сім років він не отримував нічого у спадок від пацієнтів. Це заперечує вбивство заради отримання прямої вигоди. Він ніколи не був одружений. А шкода, бо лікарям завжди найпростіше вбити власну дружину. Він доволі заможний, але це тому, що його обирають своїм лікарем доволі заможні люди.
– Отже, складається враження, наче він веде абсолютно бездоганне життя. І, можливо, це справді так і є.
– Можливо. Але я схильний вірити в найгірше.
Суперінтендант продовжив:
– Є натяк на можливий скандал щодо певної особи. Це одна з його пацієнток на прізвище Креддок. Думаю, тут варто покопати глибше. Я негайно доручу комусь зайнятися цим питанням. Та жіночка, власне, померла десь в Єгипті від якоїсь місцевої хвороби, тому я не думаю, що тут є що розслідувати, але все-таки, вивчивши той випадок, ми зможемо щось дізнатися про його характер і моральні чесноти загалом.
– А в тої жінки був чоловік?
– Так. Чоловік помер від сибірської виразки.
– Від сибірської виразки?
– Так-так, у ті часи продавалося багато дешевих помазків для гоління. І деякі з них були інфіковані. Тоді було повно скандалів з цього приводу.
– Дуже зручно, – багатозначно прокоментував Пуаро.
– І мені так здалося. Якщо її чоловік погрожував підняти скандал… Але це лише припущення. Ми не маємо жодних доказів, щоб могти твердо стояти на двох ногах.
– Не занепадайте духом, мій друже. Я знаю ваше терпіння і впевнений, що врешті-решт ви матимете стільки доказів, скільки ніг у багатоніжки.
– А тоді не знатиму, що з ними всіма робити, і впаду в канаву[19], – всміхнувся Баттл, а тоді поцікавився в співрозмовника: – Ну а ви, мсьє Пуаро, підключитеся до справи?
– Я, мабуть, також відвідаю доктора Робертса.
– Два непрохані гості за один день. Це може нагнати на нього страху.
– Я буду вкрай обережним. Не буду розпитувати його про минуле.
– Мені дуже кортить дізнатися вашу стратегію, – сказав суперінтендант із нотками цікавості в голосі, – але якщо не хочете розповідати, тоді нічого не кажіть.
– Du tout, du tout[20]. Я дуже навіть хочу поділитися з вами. Я просто трохи поговорю про бридж – оце й усе.
– Знову бридж. Ви й далі за своє, мсьє Пуаро?
– Мені ця тема здається вкрай помічною.
– Що ж, у кожного свої смаки. Я не великий прихильник таких вигадливих методів роботи. Вони не відповідають моєму стилю.
– А який у вас стиль, суперінтенданте?
Поліціянт зауважив вогник у погляді чоловічка й відповів йому таким же мерехтінням своїх очей.
19
Алюзія на казку про багатоніжку, яка почала задумуватися, з якої ноги їй іти, не могла вирішити, розхвилювалася й відтак звалилася в канаву.