Пітере розштовхав Симондса, коли неголений Ерл, замотаний у шовковий халат, з’явився з вхідних дверей будинку і посунув до них.
— Завжди діє бездоганно,— сказав Пітере.— Як сир на мишу. Побачимо, що він має сказати, Альфе, увімкни той довбаний диктофон.
— Доброго ранку, містере Ерл,— вигукнув Пітере, коли Ерл наблизився.— Не стійте на холоді, сідайте до нас. Бажаєте чашечку кави?
— Чого вам треба? Чому ви за мною шпигуєте? — вимогливо запитав Ерл, ігноруючи пропозицію.
— Шпигуємо, містере Ерл? Не будьте смішним, нам просто треба трошки барв. Ви — головний кандидат на пост прем’єр-міністра. Вже бачили газети? Там всюди ви. Люди не можуть не цікавитися вами — вашими хобі, чим ви займаєтеся. Хто ваші друзі.
— Мені нема чого сказати!
— Тоді, може, дозволите взяти інтерв’ю у вашої дружини? — запитав Симондс.
— До чого ви хилите? — гримнув Ерл високим спотвореним голосом.
— Боже правий, зовсім ні до чого, сер. До речі, ви вже бачили світлини з вашого вчорашнього зібрання? Дуже гарні, справді чіткі. Думаємо використати якусь завтра на першій шпальті. Ось, погляньте.
Рука висунула з вікна велику глянцеву фотографію й помахала нею біля Ерлового носа. Ерл схопив її, потім задихнувся. На ній він, дивився просто у вічі усміхненого, манірного Саймона потискаючи йому руку. Деталі були неймовірно чіткі. Виглядало майже так, ніби якась прихована рука додала сліди підводки навколо великих Саймонових очей, а його повні нетерплячі губи потемнішали, стали більш виразними. Пальці, що гралися медальйоном на шиї, були ідеально наманікюрені.
— Добре знаєте цього джентльмена, атож, сер? — запитав Симондс.
— Один з ваших близьких прихильників, чи не так? І як же конкретно він вас підтримує, містере Ерл? — долучився Пітере.
Ерлова рука тремтіла. Він закинув фотографію назад крізь вікно машини.
— Що ви намагаєтеся зробити? Я все заперечую. Я повідомлю вашого редактора про переслідування!
— Редактора, сер? Але ж, їй-богу, це ж він нас і прислав.
Розділ тридцять восьмий
Викликатися добровольцем повести армію — це дуже добре, та річ у тім, що ворог цілиться в тебе першого. Краще бути на кілька кроків позаду, дати собі час обрати шлях поміж горами тіл.
У членському фойє, яке є головним входом до палати, висяться великі бронзові фігури Черчилля, Аттлі та Ллойда Джорджа. Носаки тих статуй блищать від пальців парламентарів, які, сподіваючись отримати їхню велич, потирають їх. У фойє є двоє дверей з цільного дуба, які захищають палату і в які стукає Чорний жезл[48], щоб скликати парламентарів на Церемонію відкриття парламенту. Двері вставлені у побиту кам’яну арку, яка досі носить на собі шрами від бомбардування 1941 року, коли давня ще, оригінальна палата була зруйнована. Коли палату відбудували, Черчилль попросив, щоб побиту й обпалену арку зберегли. «Як нагадування».
А ще фойє — це місце, де парламентарі збирають повідомлення.
— Здрастуйте, містере Кендрик.
Він відірвав погляд від різноманітних папірців і побачив біля себе Меті. Він усміхнувся.
— Ви...
— Меті Сторін.
— А, так, звісно,— його очі пробіглися залою, перш ніж повернулися до її обличчя.— І що ж я можу для вас зробити, Меті?
— Я б хотіла поставити вам кілька питань, якщо можна.
— Залюбки. Але, боюся, не зараз,— сказав він, зиркнувши на годинник.— Як щодо чаю? У мене? Четверта тридцять? Тоді я матиму вдосталь часу для вас.
Кендрик був рядовим членом від опозиції, і його офіс був маленькою кімнаткою у Норман-Шо-Норті, будівлі з червоної цегли, прославленої у безлічі старих чорно-білих фільмів як Новий Скотленд-Ярд, штаб міської поліції. Сили закону і порядку вже давно переїхали до сірої бетонної фортеці на Вікторія-стріт, а урядовці залюбки накинулись на вільну, хоч і пошарпану, місцину просто через дорогу від будівлі парламенту, щоб мати такий необхідний додатковий простір для кабінетів. Коли Меті увійшла, Кендрик схопився з-за столу.
— Меті, заходьте до моєї домівки й займайте мій особистий простір. Тут стільки ж шарму, як і в чернечій келії, правда ж?
48
Офіційна назва — «Утримувач чорного жезла», або просто «Чорний жезл» — посада у палаті лордів Великобританії. Відповідає за утримання в належному стані будівель і служб, а також за безпеку Вестмінстерського палацу. Символом посади є жезл чорного кольору.