До Бонда наблизився служник, зупинився, нахилився і поклав на стіл поруч з ним важезний конверт, товстий, як словник. Промимривши щось із приводу каси, відійшов.
Серце Бонда забилося сильніше. Він узяв важкий конверт без жодних написів, поклав на коліна під столом і відкрив нігтем великого пальця, наразі помітивши, що клей навіть не засохнув.
Усе ще не вірячи своїм очам, хоча й розуміючи, що це правда, він намацав товсті пачки банкнот. Обережно переклав їх до кишень; у руках залишився аркушик паперу, прикріплений до верхньої пачки. Бонд крадькома розгорнув його під столом. Там був лише один рядок, написаний чорнилом. «Допомога за планом Маршалла[128]. Тридцять два мільйони франків. З найкращими побажаннями від США».
Бонд глитнув. Піднявши голову, подивився на Веспер. Фелікс Лейтер стояв поруч з дівчиною і посміхався. Бонд посміхнувся у відповідь та підняв руку на знак подяки. Потім спробував остаточно заспокоїтись і стерти з пам’яті усі сліди відчуття безвиході, яке засмоктало його кілька хвилин тому. Це було відтермінування, але тимчасове. Чудес більше не буде. Цього разу він має виграти — якщо тільки Ле Шифр не набрав свої п’ятдесят мільйонів, якщо тільки він продовжить грати!
Круп’є закінчив підрахунок комісійних, обміняв купюри Бонда на фішки і висипав їх великою купою посередині столу.
На кону стояло тридцять дві тисячі фунтів. Можливо, подумав Бонд, Ле Шифру потрібна ще одна гра, менша, на кілька мільйонів, щоб досягти мети. Тоді він забере свої п’ятдесят мільйонів франків і залишить стіл. Назавтра нестача у профспілковій касі буде погашена, і його позиції зміцняться.
Але Ле Шифр не виказував жодних ознак готовності завершити гру, і Бонд із полегшенням визнав, що напевне перецінив ресурси супротивника.
Єдина надія, подумав Бонд, — знищити його зараз. Не ділити банк зі столом, не брати частину, а піти ва-банк. Для Ле Шифра це стане справжнім потрясінням. Він розлютиться, навіть якщо ставка буде десять чи п’ятнадцять мільйонів, і, звісно, він не очікує, що хтось виставить проти банку аж тридцять два мільйони. Можливо, Ле Шифр не здогадується, що Бонд повністю програвся, але розуміє, що резервів у його розпорядженні мало. Про вміст конверта він не здогадується, інакше обнулив би банк і почав гру заново з п’ятисот тисяч франків.
Розрахунок виявився правильним.
Ле Шифру бракувало вісім мільйонів.
Нарешті він кивнув.
— Un banco de trente-deux millions[129], — почувся голос круп’є.
За столом запанувала тиша.
— Un banco de trente-deux millions.
Гучно, урочистим голосом chef de partie повторив ставку, сподіваючись привернути крупних гравців із сусідніх столів, де грали в «залізку». Крім того, це була чудова реклама. В історії бакара таку ставку зробили лише раз — 1950 року в Довілі. Конкурент — казино «Де ля форе» в Ле-Туке — й близько не підходило до такої суми.
І тоді Бонд нахилився вперед.
— Suivi, — тихо мовив.
Навкруги здійнявся здивований гомін. Новина відразу ж облетіла казино. Люди повалили до столу. Тридцять два мільйони! Більшість із них не зароблять такі гроші за все життя. Таку суму може накопичити хіба що за кілька поколінь. Справжнє багатство!
До столу підійшов один з управителів казино і переговорив із chef de partie. Той збентежено повернувся до Бонда:
— Excuze-moi, monsieur. La mise[130]?
Це означало, що Бонд має пред’явити гроші, аби продовжити гру. Звісно, їм було відомо, що Бонд — заможний клієнт, але йшлося про тридцять два мільйони! Траплялися випадки, коли клієнти у відчаї робили ставки без су в кишені, а потом радісно сідали у в’язницю в разі програшу.
— Mez excuses, monsieur Bond[131], — додав chef de partie улесливо.
Бонд вивалив на стіл велику пачку банкнот, і поки круп’є заходився перелічувати купюри по десять тисяч франків — найкрупніший номінал, що випускають у Франції, — перехопив погляд Ле Шифра, яким той обмінявся з «корсиканцем», котрий стояв за спиною Бонда.
Тієї ж миті Джеймс відчув, як щось тверде уткнулося в низ спини, там, де спинка крісла мала виріз, а низький голос з південнофранцузьким акцентом м’яко, але настійливо прошепотів у праве вухо:
— Ця штука стріляє, месьє. І абсолютно безшумно. Я можу рознести вам половину спини, і ніхто не почує. Ви ніби знепритомнієте, а я буду вже далеко. Зніміть ставку, рахую до десяти. Покличете на поміч — стріляю.
Голос звучав упевнено. Бонд йому вірив. Ці люди показали, що без вагань переступлять межу. Тепер стало зрозумілим призначення тростини. Бонд знав цей тип зброї. Ствол має всередині кілька м’яких каучукових гасильників, що поглинають звук пострілу, але не заважають вильоту кулі. Цю зброю винайшли під час війни і застосовували для замовних убивств. Одну таку Бонд випробував сам.
128
Програма економічної допомоги Європі після Другої світової війни. Запропонував 1947 року держсекретар США Джордж Маршалл. Діяла з 1948 до 1952 року, загальна сума становила 17 млрд. дол., з яких Велика Британія в рамках плану отримала 23%, Франція — 20%.