Напівзісунуті венеційські штори перешкоджали виду з вікна, але пропускали смужки вранішнього сонячного світла на вбоге умеблювання, частину стіни з веселими паперовими шпалерами та бруднуваті коричневі дошки підлоги.
Ле Шифр указав на плетене крісло.
— Це підійде якнайкраще, — звернувся до худого. — Підготуй його швидко. Якщо чинитиме супротив, зроби боляче, але не переборщуй.
Він повернувся до Бонда. Широке обличчя не відображало жодних емоцій, в круглих очах застигла знеохота. — Роздягайтесь. Якщо будете пручатися, Базиль зламає вам палець. Ми — люди серйозні, й ваше здоров’я нас не цікавить. Ваше життя чи смерть залежатиме від перебігу бесіди.
Він зробив знак довгалю і вийшов з кімнати.
Дії того здалися спочатку незрозумілими. Він відкрив складаний ніж, яким недавно розпоров брезентовий верх автомобіля Бонда, схопив маленьке крісло і вправним рухом вирізав кругле сидіння.
Потім, наблизившись до Бонда, тицьнув у нагрудну кишеню піджака відкритого ножа, немов то була авторучка. Розвернувши Джеймса обличчям до світла, розв’язав дріт на зап’ястях. Потім різко відскочив убік з ножем у правій руці.
— Vite[155].
Бонд стояв, розтираючи почервонілі зап’ястя та розмірковуючи, скільки часу виграє, якщо не виконає наказ. Але довго роздумувати не довелося. Довгаль зробив швидкий крок убік і, схопивши вільною рукою за комір смокінга, смикнув униз так, що руки Бонда опинилися стягнутими за спиною. Бонд моментально відреагував на цей старий поліцейський трюк — упав на коліно, але разом з ним присів і довгаль, приставивши ножа до його спини. Бонд відчув, як лезо ковзнуло вздовж хребта. Затріщала тканина під гостро заточеним ножем, руки разом звільнились, а смокінг повиснув двома половинками на ліктях.
Вилаявшись, Бонд підвівся. Довгаль зайняв початкову позицію, ніж напоготів. Бонд скинув половинки розірваного смокінга на підлогу.
— Allez[156]! — мовив довгаль, демонструючи ознаки нетерпіння.
Бонд подивився тому в очі й почав повільно розстібати сорочку.
До кімнати беззвучно увійшов Ле Шифр. Він приніс кухоль, від якого пахло кавою. Француз поставив посудину на столик біля вікна, а поруч поклав дві речі суто хатнього вжитку — трифутову з плетеної лози вибивачку для килимів на гнучкому держакові та обробний ніж.
Зручно влаштувавшись у троноподібному кріслі, він налив каву в одну зі склянок. Носком зачепив плетене крісло з вирізаним сидінням і поставив перед собою.
Бонд стояв посеред кімнати абсолютно голий; на білій шкірі проступали бузково-сині синці. Зі сірого виснаженого обличчя можна було зрозуміти: він здогадується, що на нього чекає.
— Присідайте, — Ле Шифр кивнув на крісло перед собою.
Бонд підійшов і сів.
Довгаль витягнув шматок проводу і вправно прив’язав зап’ястя до підлокітників крісла, а щиколотки — до передніх ніжок. Потім, кілька разів пропустивши дріт під пахвами, затягнув його за спинкою крісла. Вузли зав’язав майстерно, тож надії, що вони попустять, не було. Пута боляче уп’ялися в плоть Бонда. Широко розставлені ніжки крісла не давали змоги його перекинути.
Він став справжнім полоненим — голим та безпорадним.
Його сідниці та уся нижня частина тіла з причандаллям випирала крізь проріз крісла.
Ле Шифр кивнув охоронцеві, той тихо вийшов з кімнати й зачинив двері.
На столі лежала пачка «Голуаз» і запальничка. Ле Шифр запалив сигарету та зробив великий ковток кави. Потів підняв плетену вибивачку для килимів і, прилаштувавши держално у себе на коліні, завів плаский трилисник на підлогу прямо під кріслом Бонда.
Опісля пильно, майже з ніжністю заглянув в очі бранця та різким рухом п’ясті змахнув вибивачкою.
Результат виявився приголомшливим.
Тіло Бонда вигнулося дугою у рефлективному спазмі, обличчя скорчилось у німому зойку, губи розтягнулись, ощиривши зуби. Голова відкинулася назад, жили на шиї здулися. На мить усі м’язи тіла закам’яніли, а пальці на руках та ногах скоцюрбились і побіліли. Потім тіло обм’якло, шкіра спітніла. Бонд глухо застогнав.
Ле Шифр дочекався, поки бранець розплющить очі.
— Бачиш, дорогий мій хлопчику? — він посміхався широкою, доброю посмішкою. — Тепер ситуація зрозуміла?
Крапля поту зірвалася з підборіддя Бонда і впала на оголені груди.
— А зараз повернемося до справи і подивимося, наскільки швидко ми зможемо залагодити становище, в яке ви так необачливо потрапили, — француз із насолодою затягнувся сигаретою і повчально постукав по підлозі під кріслом Бонда своїм жахливим катувальним інструментом.